— Я можу вірити тільки одному з вас. Ви — вороги, а хто з вас правий, мене мало хвилює.
— То не треба було бодай обманювати мене!
— Коли ж я обдурив вас?
— У Маґворт-Гіллз, коли приховали від мене, що кайова їдуть до могил. Якби ви були чесною людиною, я б не стояв тут.
— Але ви перший збрехали нам!
— Як і коли?
— Ви назвалися ім’ям Джонс!
— І це ви називаєте обманом?
— Так.
— Брехня переслідує єдину мету — отримання вигоди, я ж від вигаданого імені нічого не виграв. Це була навіть не хитрість, а звичайна обережність. Сантер убив не одну людину. Він — зухвалий і небезпечний злочинець, який намагався мене вбити. Ви ж були його товаришами. Судіть самі, чи міг я тоді відкритися вам?
— А все ж ви не повинні були нічого від нас приховувати. Ми не заслужили вашої недовіри.
— А довіри — тим більше! Ви — люди недосвідчені, принаймні у порівнянні з таким вестменом, як я. Я знав, що вас найняв Сантер, тому мені мимоволі довелося приховати від вас правду і придивитися до вас. Як же я міг відкрито назвати своє ім’я, якщо ви на всі лади розхвалювали мого найлютішого ворога?
— Гм, — пробурмотів він.
— Гм? Не сердьтеся, але якщо ви досі сумніваєтеся у правдивості моїх слів, то мені годі вас зрозуміти.
— Але якби ви тоді представилися своїм справжнім ім’ям, ми б повірили вам і стали б на ваш бік.
— Ви — дуже недосвідчені люди, це правда. Принаймні на думку справжнього вестмена, такого, як я. А до того ж вас найняв Сантер, якого ви захвалювали до небес, то як я міг назвати вам своє справжнє ім’я?
— Але якби ви його назвали, ми б вам повірили!
— Ні!
— Так!
— Ні! І я можу довести це.
— Чим?
— Тепер ви знаєте, що я — Вбивча Рука. Повірте мені і станьте на мій бік.
— Пізно, сер, ви самі винні в тому, що сталося, бо обдурили нас.
— Не намагайтеся викрутитися. Невже ви не переконалися в тому, що Сантер аж палає бажанням убити мене?
— Він не бажає вам зла.
— Хто це сказав?
— Він сам сказав це.
— Коли?
— От недавно він знову повторив це.
— Як я не намагаюся довести вам, що в Сантера нечесні наміри, ви мені не вірите, хоча будь-який вестмен на вашому місці вже давно вважав би своїм прямим обов’язком покинути його й допомогти мені, полоненому, якому загрожує небезпека.