Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Луї. Прокляті людці! Вони ні про що інше й не думають і не піклуються, як тільки про ті нещасні гроші.

М-с Дюбеда. Однак, раз вони нам заплатили, то повинні мати те, за що заплатили.

Луї (ласкаво). Ну, годі! На сьогодні доволі вже повчання. Я ж обіцяв бути розсудливим, правда ж?

М-с Дюбеда (обіймає його руками за шию). Ти знаєш, що мені й самій важко тобі дорікати, і що не було й хвилини, коли б я тебе не розуміла, любий, хіба не так?

Луї (ніжно). Знаю, знаю! Я — жалюгідне створіння, а ти — янгол. О, коли б я був досить сильний, щоб постійно працювати, я перетворив би дім моєї любови на храм і створив би алтар, пишніший за все, що можна собі уявити. Я не можу пройти повз крамницю, не почуваючи спокуси зайти в неї й забрати всі найкращі речі для тебе.

М-с Дюбеда. Мені нічого не потрібно, опріч тебе, мій любий. (Вона пестить його, але він обіймає її з такою пристрастю, що вона намагається визволитися). Годі! Будь розсудливий, пам’ятай, що сьогодні вранці до нас прийдуть лікарі. Це велика щедрість від них, Луї, що вони намірились прийти, та ще й усі разом на консиліум до тебе.

Луї (байдуже). О, я сказав би, що це буде прикрасою в їхній кар’єрі — лікувати славетного в майбутньому художника. В усякому разі, вони не прийшли б, якби це їх не цікавило. (В двері хтось стукає). Мені здається, ще не пора, правда ж?

М-с Дюбеда. Ні, не зовсім.

Луї (відчиняє двері й стріває там Ріджона). Хеллоу, Ріджоне! Дуже радий бачити вас. Заходьте.

М-с Дюбеда (тисне руку). Це мило з вашого боку прибути, докторе.

Луї. Ви даруйте, що приймаємо вас тут, справді ж! Ви знаєте, це тільки майстерня; тут нема ніяких вигод для життя. Але ми якось розташувались, дякуючи Дженніфер.

М-с Дюбеда. Ну, я йду звідси. Може, пізніше, коли ви закінчите з Луї, я прийду й вислухаю ваш вирок. (Ріджон доволі вимушено кланяється). А може, мені й зовсім не заходити?

Ріджон. Ну, чому я? Чому ж?

М-с Дюбеда дивиться на нього, трохи збентежена його холодними манерами; потім іде в сусідню кімнату.

Луї (гомінливо). Ну прошу вас, не дивіться так похмуро. Адже нічого страшного не повинно статись. Ріджон. Ні.

Луї. Ну й чудово. Бідна Дженніфер так зраділа вашому візитові, що ви не можете й уявити собі. Вона дуже цікавиться вами, Ріджоне. Бідній жінці ні з ким і поговорити: я завжди малюю в себе. (Дістає ескіз). Ось вам невеличкий ескіз, який я написав з неї вчора.

Ріджон. Вона показувала його мені два тижні тому, коли вперше завітала до мене.

Луї (не засоромившись). О! Вона вже показувала. Господи! Як час летить! Я міг би заприсягтися, що тільки вчора докінчив це. Важко їй бачити, що я так багато малюю картин і нічого за них не приношу. Звісно, я їх наступного року продам досить швидко на своїй виставці, але доки трава виросте, кінь опухне з голоду. Я ненавиджу сам себе, коли вона приходить до мене по гроші, а я нічого їй не можу дати. Але чим я можу зарадити?

Ріджон. Як я розумію, місіс Дюбеда має деяку власність.

Луї. О, так, маленьку: але як може людина з пристойними поглядами тої власности доторкатись? Припустімо, я це зробив би, то як вона має жити, коли б я помер? Я не застрахований, я не маю змоги дістати премію. (Виймає новий ескіз). Як вам подобається цей?

Ріджон (кладе його осторонь). Я прийшов зовсім не для того, щоб роздивлятись ваші малюнки. Я маю до вас серйознішу й спішнішу справу.

Луї. Ви хочете вислухати мою хвору легеню. (З щирою безпосередністю). Мій милий Ріджоне, я мушу бути з вами одвертий. Що допікає в цім домі, то це не легені, а гроші. Про мене байдуже, але Дженніфер повинна справді заощаджували на харчуванні. Ваше ставлення до нас дає нам підстави вважати вас своїм другом. Чи не позичили б ви нам сто п’ятдесят фунтів?

Ріджон. Ні.

Луї (здивовано). Чому ні?

Ріджон. Я людина небагата й на свої дослідження витрачаю кожний пенні, що його заощаджую, і навіть більше.

Луї. Ви може, гадаєте, що я хочу повернути вам гроші назад?

Ріджон. Гадаю, що кожен має це на увазі, коли позичає гроші.

Луї (по хвилині роздуму). Ну, я можу й це зробити для вас. Я дам вам вексель — або, послухайте, я не бачу підстав, чому б вам трохи й не заробити на цьому: я дам вам вексель на двісті фунтів.

Ріджон. Чому б вам не взяти зразу під вексель, щоб не турбувати мене?

Луї. Змилуйтеся! Вони не видадуть мені: я перебрав уже проти своєї спроможности. Ні, ми це зробимо так. Я підпишу вексель на наступний жовтень. У жовтні Дженніфер одержує дивіденди. Отже, ви подаєте вексель. Його повернуть з поміткою «удатись до векселедавця» або з якоюсь дурницею такого ж порядку. Тоді ви можете подати його Дженніфер і попередити, що коли векселя не оплатять зразу, мене посадять до в’язниці. Вона сплатить вам ураз. Ви митимете чистих п’ятдесят фунтів і зробите мені справжню послугу, бо мені гроші потрібні до зарізу; запевняю вас, старий друже.