Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Б. Боннінґтон. По щирості, я не хотів би бути немилосердним, але, справді, я починаю підозрювати, що наш молодий приятель доволі легковажний.

Сер Патрік. Починає думати! Чого вам іще потрібно, чоловіче, щоб переконатись, що це просто окаянний негідник.

Бленкінсоп. О, це суворо, сер Патріку, дуже суворо. Це, звичайно, бігамія; але він іще ж дуже молодий, а вона дуже вродлива. Містере Валполе, чи не можу я попросити у вас іще одну з ваших чудових сиґарет. (Він пересідає на другого стільця поруч Валпола).

Валпол. Звичайно. (Шукає в кишенях). Ах ти ж лишенько! Де ж... (Раптом згадуючи). Так і є. Тепер згадав. Я запропонував сиґаретку Дюбеда, а він не повернув мені й портсиґара. А портсиґар золотий.

Дівчина. Він не пропустить ніякої нагоди; він ніколи не думає про ті речі, які бере, сер. Я поверну його вам, сер, коли ви скажете, де найти мені чоловіка.

Ріджон. Що його робити? Дати їй адресу чи ні?

Сер Патрік. Дайте їй власну адресу, і потім ми побачимо. (До дівчини). Поки що вдовольніться ось цим, моя люба. (Ріджон дає їй свою картку). Як вас звати?

Дівчина. Мінні Тінвіль, сер.

Сер Патрік. Ну, ви напишіть йому листа й передайте через цих джентльменів; його надішлють. А тепер буде з вас.

Дівчина. Дякую вам, сер. Я певна, що ви не скривдите мене. Дякую вам усім, джентльмени. І пробачте мені ласкаво.

Вона йде до готелю. Всі мовчки стежать ва нею.

Ріджон (коли дівчина вийшла). Ви розумієте, мої панове, що ми ж пообіцяли місіс Дюбеда врятувати життя цього добродія?

Бленкінсоп. А що з ним такого?

Ріджон. Туберкульоз.

Бленкінсоп (зацікавлено). І ви можете його вилікувати?

Ріджон. Я певний в тому.

Бленкінсоп. Тоді я просив би, щоб ви й мене полікували. Сумно признатись, але моя права легеня зачеплена.

Ріджон. Що? Ваша легеня зачеплена?

Б. Боннінґтон. Мій милий Бленкінсопе, що ви кажете? (Пройнятий турботливістю до Бленкінсопа, повертається назад від поручнів).

Сер Патрік. (Всі разом). Еге-ге! От тобі й маєш.

Валпол. Глядітьно, ви не повинні цим нехтувати, ви ж знаєте.

Бленкінсоп (затикає пальцями вуха). Ні, ні, це дарма. Я знаю, що ви говоритимете: я часто й сам говорив іншим. Я не маю змоги піклуватися сам про себе, і на цьому кінець. Коли сорокоденний спочинок не врятує мого життя, я мушу померти. Житиму так, як живуть і всі інші. Ми всі не можемо їздити до Сен-Моріца чи Єгипту, ви знаєте, сер Ралфе. Не будемо про це й говорити.

Всі ніяково затихли.

Сер Патрік (бурчить і суворо дивиться на Ріджона).

Шуцмахер (дивиться на годинника й встає). Мушу йти! Дуже милий вечір, Коллі. Хотів би взяти свій портрет, коли ви не заперечуєте. Я пошлю містерові Дюбеда кілька соверенів за нього.

Ріджон (даючи йому картку меню). Ну, не робіть цього, Луні. Я не думаю, щоб це йому було приємно.

Шуцмахер. Звичайно, я не пошлю, коли ви так сприймаєте це. Але, мені здається, ви не зовсім розумієте Дюбеда. Однак, може це тому, що я єврей. На добраніч, докторе Бленкінсопе. (Тисне йому руку).

Бленкінсоп. На добраніч, сер. Я хотів. Проте. На добраніч!

Шуцмахер (махає до всіх рукою). На добраніч, товариство.

Валпол.