Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Луї. Ну, нам усім загрожує смерть, хіба ні?

Валпол. Але не всім за шість місяців.

Луї. А як ви знаєте?

Для Б. Боннінґтона це остання крапля. Він остаточно втрачає спокій і починає схвильовано ходити.

Б. Боннінґтон. Їй-богу, я не став би цього питання зачіпати. За всяких обставин ледве чи тактовно розводити теревені про смерть: це ви хочете використати мене як лікаря! (Гримає на Дюбеда). Але я не дозволю вам цього, ви чуєте?

Луї. Не я ж починав: це ваші колеґи завели балачку. Таким способам завжди поводяться люди не артистичної професії: коли їх поб’ють доводами, вони починають грози-тись. Я не знав жодного правозаступника, що не грозився б посадити мене рано чи пізно до в’язниці. Я не знав такого пароха, що не загрожував би мені пеклом. А тепер ви загрожуєте мені смертю. За всі свої довгі розмови ви мали в руках тільки один справжній козир — це погрози. Але я не боягуз, — для мене це просто ніщо.

Б. Боннінґтон (наступаючи на нього). Але я скажу вам, хто ви такий. Ви — падлюка.

Луї. О, не називайте мене, будь ласка, падлюкою. Це тільки слово, слово, змісту якого ви не знаєте. Що таке падлюка?

Б. Боннінґтон. Ви — падлюка, сер.

Луї. Припустимо. Що таке падлюка? Падлюка — це я. А що таке я? Падлюка. Виходить, зачароване коло доказів. І ви ще вважаєте себе за людину науки?

Б. Боннінґтон. Я... Я... Я... В мене є велике бажання взяти вас за комір і добряче відлупцювати.

Луї. Будь ласка. Але ви заплатите мені солідну суму, щоб не довелося пізніше подавати на вас до суду. (Б. Боннінґтон, спантеличений, відскакує від нього, прискаючи). Ви нічого чемнішого не можете знайти для мене в моєму власному домі? Мені хотілось би вислухати все до кінця, перш ніж моя дружина повернеться. (Він знову починає малювати).

Ріджон. У мене вже є певний намір. Коли нехтувати право, то чесні люди мусять самі знайти для себе ліки. Я не поворушу й пальцем, щоб порятувати цього гада.

Б. Боннінґтон. Оце якраз те слово, що я пробував його згадати. Гад!

Валпол. Я не можу намилуватися з вас, Дюбеда. Ви просто феномен.

Сер Патрік. У всякому разі, ви вже тепер знаєте, якої ми думки про вас.

Луї (спокійно кладе свого олівця осторонь). Слухайте сюди! Все це нісенітниця! Ви зовсім не розумієте мене. Ви гадаєте, що я просто звичайний злочинець.

Валпол. Не звичайний, Дюбеда. Треба сказати правду.

Луї. Ні, ви стали на хибну позицію. Я не злочинець. Всі ваші моралізування для мене нічого не варті. Я не вірю в мораль. Я учень Бернада Шоу.

Сер Патрік (спантеличено). Га?

Б. Боннінґтон (відмахується рукою, ніби хоче спекатися розмови). Цього досить. Я не хочу й чути далі.

Луї. Щоправда, я не захоплююсь такою кумедною пихою вважати себе за надлюдину; але це ідеал, якого я прагну, як і всяка інша людина прагне свого ідеалу.

Б. Боннінґтон. Не турбуйтесь пояснювати. Я тепер розумію вас дуже добре. Не кажіть більше, будь ласка. Коли людина намагається заперечувати науку, мораль, релігію і потім визнає сама себе за прибічника відомого й запеклого ворога прищеплювань, нема про що більше говорити. (Раптом демонстративно-обережно удається до Ріджона). Ну, мій милий Ріджоне, я не надаю прищеплюванню більшої ваги, ніж ви, про це нема потреби казати. Але є речі, що дають людині становище у суспільстві, як, наприклад, антивакцинація. (Він знову сідає на естраді).

Сер Патрік. Бернард Шоу? Ніколи не чув про нього. Він що, мабуть, фундатор якоїсь школи?

Луї (вражено). Ні, ні! Він найпередовіша людина нашого часу. Але ніякого високого ранґу не має.

Сер Патрік. Запевняю вас, молодий чоловіче, що мій батько почув учення про безкарність гріха від Джона Веслі з його власних вуст ще до того, як народилися ви чи містер Шоу. Це дуже популярне вчення використовували, щоб додавати до цукру піску, а до молока води. Ви справжній прибічник цього вчення, мій юначе, тільки не знаєте цього.

Луї (вперше серйозно стривожений). Це ж образа інтелектові. Я не вірю в такі речі, як гріх.

Сер Патрік. Ну, сер, а є люди, що не вірять у такі речі, як хвороба. Здається, вони називаються вчені християни. Вони полікують вашу хворобу. В такому разі, ми нічого не можемо зробити для вас. (Встає). Бувайте здорові!

Луї (підбігає до нього й жалісливо звертається). О, не йдіть, сер Патріку, не йдіть! Будь ласка, не йдіть! Я не хотів вас образити, слово чести! Сідайте знову. Дайте мені змогу показати себе. Все, що я попрошу — затриматись хвилини зо дві.

Сер Патрік (здивований таким проявом пошани й трохи розчулений). Ну... (Сідає знову). Луї (вдячно). Дякую сердечно.