Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ріджон. Бувайте здорові! Дуже вам вдячний.

Б. Боннінґтон. Ви розумієте мою думку, Валполе?

Еммі. Він не може чекати, сер Ралфе. Коні не встоять, коли він зразу не вийде.

Валпол. Я йду. (До Б. Боннінґтона). Нічого особливого у ваших думках нема. Фагоцити — справжня нісенітниця: всі випадки хвороби походять від кровоотруєння, і ніж — то справжні ліки. Прощавайте, сер Педді! Щасливий, що стрівся з вами, містере Бленкінсопе! Ходімо, Еммі. (Виходить, а слідом за ним Еммі).

Б. Боннінґтон (сумно). Валпол нічого не розуміє. Звичайний хірург. Чудово оперує; але кінець кінцем, що таке операція? Тільки спритність рук. Розум, розум зостається господарем становища. Червевидний паросток — страшенне безглуздя: такого органу нема. Це просто випадкове потовщення перетинки, що його мають, мабуть, два з половиною відсотки людства. Справді, я радий за Валпола, що ці операції стали модні, бо він дуже милий товариш, і, кінець кінцем, я завжди кажу людям, що операція не зробить їм ніякої шкоди; справді, я знаю, що деяке нервове піднесення та два тижні в ліжку для людини корисні після лондонського сезону; але все ж це непристойне шахрайство. (Встаючи). Ну, і я мушу рушати. Прощавайте, Педді! (Сер Патрік бурмоче). Прощавайте, прощавайте! Прощайте, мій милий Бленкінсопе, прощавайте! Прощавайте, Ріджоне! Не турбуйтесь за своє здоров’я. Ви знаєте, що робити: коли печінка млява — трохи живого срібла не пошкодить. Коли почуваєте себе збентеженим, пробуйте брому. Коли й це не допомагатиме, ну, тоді збудники — ви ж знаєте: трохи фосфору та стрихніну. Коли ж не можете заснути — тріонал, тріонал, тріон...

Сер Патрік (сухо). Але ніяких ліків, Коллі, пам’ятайте це.

Б. Боннінґтон (з певністю). Авжеж так, цілком слушно, сер Патріку. Як тимчасовий засіб, звичайно; але як ліки — ні, ні! Та хай би що ви робили, тримайтесь далі від аптеки, мій любий Ріджоне.

Ріджон (іде разом із ним до дверей). Постараюсь. Дуже вам вдячний за протекцію. Бувайте здорові.

Б. Боннінґтон (спиняється коло дверей з променистими очима, що злегка блимають). Між іншим, хто така та ваша пацієнтка?

Ріджон. Яка саме?

Б. Боннінґтон. А там, у коридорі. Чарівна жінка. Чоловік хворий на туберкульоз.

Ріджон. Вона все ще тут?

Еммі (зазираючи). Будь ласка, сер Ралфе: дружина чекає на вас в екіпажі.

Б. Боннінґтон (раптом протверезівши). Ох! Бувайте здорові. (Виходить майже стрімголов).

Ріджон. Еммі! Та жінка все ще тут? Коли так, скажіть іще раз, що я не можу її прийняти. Ви чуєте?

Еммі. О, вона не поспішає; їй байдуже, як довго доведеться чекати. (Виходить).

Бленкінсоп. Мені теж треба рушати: кожні півгодини, що марную, не працюючи, коштують мені вісімнадцять пенсів. Прощавайте, сер Патріку!

Сер Патрік. Прощавайте, прощавайте!

Ріджон. Приходьте коли-небудь на цьому тижні, разом поснідаємо.

Бленкінсоп. Не маю змоги, любий мій; тоді цілий тиждень я не матиму за що снідати. Але дуже вам вдячний!

Ріджон (зворушений бідністю Бленкінсопа). Чи міг би я чимось допомогти вам?

Бленкінсоп. Ну, а чи не маєте ви старого фрака, щоб приділити? Бачите, те, що для вас було б застаре, мені буде нове! Згадайте при нагоді, як переглядатимете свій гардероб. Прощавайте! (Мерщій виходить).

Ріджон (дивиться йому вслід). Бідний чолов’яга! (Повертається до сера Патріка). Так от через що вони зробили мене лицарем! І це медична професія!

Сер Патрік. І дуже добра професія до того ж, юначе. Коли знатимете те, що знаю я про неуцтво та марновірство пацієнтів, ви дивуватиметесь, як це ми не були вдвоє гірші.

Ріджон. Ми ж не лікарі, а зграя змовників.

Сер Патрік. Усі спеціальності змовницькі проти обивателя. А ми ж не можемо всі бути такі генії, як ви. Кожен дурень може захворіти; але не кожен дурень може бути за путнього лікаря; дуже мало і лікарів, що могли б заступити тих, що зійшли вже з кону. Та коли вже правду говорити, ви знаєте — Блумфілд Боннінґтон людей убив менше, як ви.

Ріджон. О, дуже ймовірно! Але він справді повинен знати різницю між прищепленням та антитоксином. Сприяйте фагоцитам! Прищеплення зовсім не впливає на фагоцитів. Він ніде не має рації. Дати йому в руки слоїк сироватки — убивство, просто вбивство!

Еммі (повертаючись). Ну, сер Патріку! Чи довго ще триматимете коней, щоб чекали отам вас запряжені?

Сер Патрік. А що вам до того, старе опудало?

Еммі. Ну, ходімо, ходімо! І, будь ласка, не прискайте на мене! Коллі зараз треба сідати до праці.