Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Еммі (в дверях). Ну, моя люба, ублагали його?

Ріджон. Пильнуйте дверей і тримайте язик за зубами.

Еммі. Добре діло зробили, що прийняли. (Виходить разом із Дюбеда).

Ріджон (сам). Платня за пораду. Лікування ґарантоване. (Глибоко зітхає).

Дія друга

По обіді, на терасі ресторану «Зірка й Підв’язка» в Річмонді. Безхмарна літня ніч; тиші ніщо не порушує, тільки коли-не-коли здаля доходить затяжний гудок потяга та з Темзи на долині ритмічний плеск весел. Обід скінчили. З восьми стільців три порожні. Сер Патрік сидить на чільному місці за столом, спиною до краєвиду, поруч Ріджона. Два стільці проти них порожні. Праворуч від них один стілець вільний, а на другому дозвільно розлігся Б. Боннінґтон і блаженно ніжиться в місячному промінні. Ліворуч сидять Шуцмахер та Валпол. Вхід до готелю праворуч від них, позад Б. Боннінґтона. П’ятеро чоловіків мовчки смакують каву й сиґарети, добре пообідавши та випивши вина.

Входить місіс Дюбеда, одягнута й закутана в дорогу. Всі чоловіки встають, окрім сера Патріка; але вона сідає на один із вільних стільців у кінці столу поблизу Б. Боннінґтона; чоловіки й собі сідають.

М-с Дюбеда (входячи). Луї зараз буде тут. Він повів доктора Бленкінсопа до телефона. (Сідає). О, мені дуже шкода, що ми повинні від’їздити. І так шкода цієї прекрасної ночі. Ми так чудесно розважались.

Ріджон. Я не думаю, щоб зайвих півгодини могли б особливо пошкодити містерові Дюбеда.

Сер Патрік. Слухайте сюди, Коллі, ні, ні, нічого цього не вигадуйте! Забирайте вашого чоловіка додому, місіс Дюбеда, й вкладайте його в ліжко до одинадцятої години.

Б. Боннінґтон. Так. так. Лягати в ліжко до одинадцятої години. Цілком слушно, цілком слушно. Шкода розлучатись з вами, моя мила пані, але веління сера Патріка — то закон з... є... Тіра й Сідона.

Валпол. Дозвольте вам запропонувати свою машину — вона одвезе вас додому.

Сер Патрік. Ні! Соромно вам, Валполе. Нехай мотор одвезе містера й місіс Дюбеда на станцію; з них цілком досить і стільки — проїхати вночі відкритою машиною.

М-с Дюбеда. О, я певна, що потягом краще.

Ріджон. Ну, місіс Дюбеда, ми провели найприємніший вечір?

Валпол. Наприємніший вечір.

Б. Боннінґтон. Прекрасний, чарівний, незабутній!

М-с Дюбеда (спалахнувши полохливою тривогою). Якої ж ви думки про Луї? Чи, може, я недоречно поспитала?

Ріджон. Недоречно! Ну, ми всі ним зачаровані.

Вілпол. Захоплені.

Б. Боннінґтон. Найбільшим щастям було його зустріти. Це для нас честь, справжня честь.

Сер Патрік (бурчить).

М-с Дюбеда (швидко). Вам він, мабуть, не подобається, сер Патріку?

Сер Патрік (обережно). Я дуже захоплений його етюдами, пані.

М-с Дюбеда. Так. Але я хотіла...

Ріджон. Ви поїдете цілком щасливі. Він гідний того, щоб його врятувати. Він мусить і буде порятований.

Міс Дюбеда встає й зітхає з захопленням, полегшенням та вдячністю. Всі чоловіки також встають, за винятком сера Патріка та Шуцмахера, й підходять до неї з запевненнями.

Б. Боннінґтон. Напевне! Напевне!

Валпол. Лікування не становить справжніх труднощів, коли відомо, що треба робити.

М-с Дюбеда. О, чим я можу вам віддячити? З цього вечора нарешті я можу почувати себе щасливою. Ви не можете собі уявити, що я зазнала.