Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Сер Патрік. Ну, слава Богові! Коли мої пацієнти кажуть, що вони зробили винахід більший, як Гарвей, і що чують голоси, я замикаю їх. Ви певні, що не чуєте ніяких голосів?

Ріджон. Цілком певний.

Сер Патрік. Тоді це дурощі!

Ріджон. А вам раніш у вашій практиці траплялось щось подібне?

Сер Патрік. О, так, і часто. Це звичайнісіньке явище між сімнадцятьма й двадцять двома роками. Інколи це поновлюється приблизно в сорок років. Бачите, ви не жонатий. Тут нема нічого серйозного, коли будете обережні.

Ріджон. Щодо страви?

Сер Патрік. Ні, щодо вчинків. Нема нічого лихого з вашою спиною, як і з вашим серцем; але трохи погано з вашим здоровим глуздом. Ви не помрете, проте можете стати йолопом. Будьте обережні.

Ріджон. Я бачу, що ви не вірите в мій винахід. Правда, інколи я й сам не вірю. У всякому разі, я вам вдячний. Може, ми покличемо Валпола?

Сер Патрік. О, покличмо його. (Дзвонить). Він вправний хірург, той Валпол, хоч належить до тих, що захоплюються хлороформом. За моєї молодости хворого напували; служники та студенти його тримали, і, зціпивши зуби, ви поспішали якомога швидше скінчити операцію. Тепер лікар має полегкість; і біль від операції не почувається, доки ви не виходите з дому, діставши свій гонорар та запакувавши ввесь свій прилад. Сказати вам, Коллі, багато лиха завдає цей хлороформ. Він дає змогу кожному дурневі бути за хірурга.

Ріджон (до Еммі, що прийшла на дзвінок). Покличте містера Валпола.

Еммі. Він розмовляє з пані.

Ріджон (нетямлячись). Хіба я вам не казав!

Еммі виходить, не зважаючи на нього. Він байдужий до поведінки, знизує плечима, спиною тулиться до консоля, покірно похилившись уперед.

Сер Патрік. Знаю я вашого Кутлера Валпола й таких, як він. Вони вважають, що в людському тілі сила всяких решток старих органів, зовсім непотрібних. За допомогою хлороформу ви можете вирізати з півдесятка їх, нітрохи тим не пошкодивши людині, хіба що це коштуватиме їй болю та трохи грошенят. Цих Валполів я добре знаю літ з п’ятнадцять. Батько мій підрізав людям кінець зівного язичка за п’ятдесят Гіней та щодня протягом року лікував зранене горло припікним, дістаючи по дві Гінеї. Його зять вирізував шийні залозки по двіста Гіней; доки не перейшов на жіночі хвороби, беручи подвійний гонорар. Кутлер сам добре вивчив анатомію, щоб винайти щось нове для операцій; і нарешті таки нове він винайшов, назвавши його червевидий паросток, на який він і створив моду. Люди виплачують йому по п’ятсот Гіней за операцію. Вони також вправно обрізували б і волосся, коли б воно не відростало так швидко; я гадаю, що вони почувають себе після цього дуже значними особами. Ви тепер не пообідаєте, щоб не почути, як ваш сусіда розповідає, що він перетерпів непотрібну операцію.

Еммі (доповідає). Містер Кутлер Валпол. (Виходить).

Кутлер Валпол — енергійна, непохитна людина років сорока, з ясно окресленим обличчям, вельми рішучим і симетричним, що кінчається трикутником, окресленим скронею та підборіддям, з короткуватим, горбатим, доволі красивим носом. Проти облич Ріджонового, що його злегка пописали зморшки, та сера Патріка, прим’ято-грубого від старости, його обличчя виглядає так, ніби допіру вийшло з виробу й відшліфування; але його допитливі, сміливі очі надають йому життя й сили. Він, здається, ніколи не розгублюється і не вагається, почуваючи, що коли він робить помилку, то зробить її досконало й впевнено. Руки в нього чисті, пещені, з короткими пальцями, і весь він більше сильний і опасистий, ніж важкий. Він одягнений доволі елегантно, з пишною жилеткою; розкішно-барвиста краватка з дуже гарною шпилькою; на ланцюжку від годинника дармовиси, поверх черевиків Гамаші, загальний вигляд самозадоволеного спортсмена. Він підходить просто до Ріджона й тисне йому руку.

Валпол. Дозвольте висловити вам, мій любий Ріджоне, найкращі побажання. Найсердечніші привітання. Ви заслужили цього.

Ріджон. Дякую вам.

Валпол. Як людині, певна річ. Ви заслужили цього, як людина. Опсонін — просто нісенітниця, що може сказати вам усякий порядний хірург; але ми всі раді бачити, що ваші особисті гідності офіційно визнані. А, сер Патріку, як ся маєте? Недавно послав вам брошурку про одну річ, яку я винайшов: нову пилочку для операцій плеча.

Сер Патрік (роздумливо). Так, одержав. Пилочка хороша. Корисний, зручний інструмент.

Валпол (довірливо). Я знав, що ви оціните всі її вигоди.

Сер Патрік. Так. Пригадую, що така пилочка була вже шістдесят п’ять літ тому.

Валпол. Що?

Сер Патрік. Тоді її називали відмичкою токаря.

Валпол. Неможливо. Якась нісенітниця. В токаря була...

Ріджон. Не зважайте на нього, Валполе. Він це з ревнощів.

Валпол. Між іншим, я не перебив вам інтимної розмови?

Ріджон. Ні, ні. Сідайте. Я тільки радився з ним. Почуваю себе доволі зле. Мабуть, перевтомився.

Валпол (хутко). Я знаю, що з вами. Впізнаю це з вашого вигляду. Почуваю це з вашого потиску руки.

Ріджон. А що саме?