Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Один мети досягне, інший схибить.

Надія згине, або знов повабить.

І тільки той Знайшов свій рай,

Хто зрозумів, що жити — це блаженство.

Це мій переклад, якої ви думки про нього?

Андершафт. Я думаю, друже мій, що коли ви хочете збагнути, що життя — це блаженство, ви спочатку повинні заробити досить грошей, щоб існувати пристойно, і придбати певної влади, щоб бути сам собі паном.

Казенс. Ви мене в біса розчаровуєте! (Далі декламує):

Невже кому-небудь незрозуміло, що всім світом

Одвічний править дух, що в світі все ж незмінно

Його закон панує і межі нема

Його могутності? А людська мудрість — маячня,

Коли вона мовчить про волю Провидіння.

Що в світі є добріше, ніж Божа благодать?

Не боячися смерти, сумирно мусим ждать,

Що принесе нам Рок,

Чи ж не повік кохатимуть Барбару?

Андершафт. Евріпід згадує про Барбару?

Казенс. Це вільний переклад. Грецькою мовою це слово означає «краса».

Андершафт. Чи можу я запитати вас, як батько Барбари, скільки вона мусить мати річного прибутку, щоб її повік кохали?

Казенс. Як батько Барбари, ви мусите за це більше подбати, ніж я. Я можу прогодувати її, даючи лекції грецької мови. Це приблизно все.

Андершафт. Чи не вважаєте ви, що ви для неї гідна партія?

Казенс (увічливо, але вперто). Містере Андершафт, багатьма сторонами я квола боязка людина, почасти невдаха, і здоров’я моє зовсім не таке міцне. Але коли я відчуваю, що мушу чогось дійти, я досягаю цього рано чи пізно. Я це відчуваю щодо Барбари. Я ворог шлюбу, я його дуже боюся й не знаю, що я буду робити з Барбарою, а вона зі мною; але я відчуваю, що тільки я, а не хтось інший, має з нею одружитися. Отже, прошу вас вважати, що це питання вирішено. Не думайте, що я хочу виявляти деспотизм, але навіщо витрачати час, сперечаюсь про те, що є неминуче?

Андершафт. Ви хочете сказати, що ви ні перед чим не спинитеся, навіть перед тим, щоб навернути Армію Спасіння на культ Діоніса?

Казенс. Завдання Арміїї Спасіння — рятувати людей, а не сперечатися про ім’я того, хто їх веде за собою. Діоніс чи хтось інший — яку це має вагу?

Андершафт (устає й підходить до нього). Професоре Казенс, ви мені до вподоби!

Казенс. Містере Андершафт, ви, як я встиг помітити, неприторенний шахрай. Але властиве мені почуття гумору дозволяє мені оцінити вас як слід.

Андершафт мовчки простягає йому руку; вони тиснуть руки один одному.

Андершафт (раптово зосередившися). А тепер до справи!

Казенс. Пробачте, ми говорили про релігію; навіщо ж повертатися до такої нецікавої й незначної розмови, як розмова про справу?

Андершафт. Релігія тепер є наша справа, бо тільки через релігію ми зможемо завоювати Барбару.