Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Казенс. Але не Армія Спасіння. Це пристановище бідарів.

Андершафт. То більше підстав купити її.

Казенс. Певне, що ви не знаєте, як Армію опікують бідні.

Андершафт. О, я знаю! Бона вириває в них зуби. Цього для мене, як для ділової людини... цілком досить.

Казенс. Дурниці! Через Армію вони стають тверезі.

Андершафт. Я надаю перевагу тверезим робітникам. Вони дають більше прибутку.

Казенс. Чесні...

Андершафт. Чесні робітники виходять дешевші за інших.

Казенс. Прив’язані до дому...

Андершафт. То краще. Вони підуть на що завгодно, легше, ніж перемінити місце.

Казенс. Щасливі...

Андершафт. Неоцінна Гарантія проти революції.

Казенс. Вона відучує їх від егоїзму.

Андершафт. Навчає їх бути байдужими до їх власницьких інтересів, а це мені якраз підходить.

Казенс. Скеровує їхні думки до неба.

Андершафт (устає). А не до професійних спілок і соціалізму. Чудово!

Казенс (обурений). Справді, ви невиліковний старий шахрай.

Андершафт (указуючи на Пітера Шерлі, що якраз вийшов із будинку й понуро блукає по подвір’ї). Ось чесна людина!

Шерлі. Так. І чого я цим досяг? (Він говорить із гіркотою, підходить і сідає на лаві в кутку під повіткою). Сноббі Прайс з єлейносяйним обличчям і Дженні Гілл з тамбурином, що повний мідних монет, виходять із дому й прямують до барабана, на якому Дженні починає рахувати гроші.

Андершафт (відповідаючи Шерлі). О, ваші хазяї свого часу, напевно, чимало користувалися з цього! (Він сідає на стіл і ставить одну ногу на лаву. Казенс, приголомшений, сідає на цій самій лаві ближче до будинку. Барбара виходить із будинку на середину подвір’я. Вона збуджена й трохи втомлена).

Барбара. У нас допіру були блискучі пробні збори біля другого входу в Крилс-Лейн. Я ніколи ще не бачила, щоб люди були так зворушені, як у час вашої сповіді, м-ре Прайс.

Прайс. Я ладен радіти з того, що грішив раніше, коли б вірив, що це допоможе іншим стати на путь істинний.

Барбара. О, це допоможе, Сноббі. Скільки, Дженні?

Дженні. Чотири шилінги десять пенсів, майоре.

Барбара. О, Сноббі, коли б ви завдали ще один удар вашій бідній матері, ми зібрали б повних п’ять шилінгів!

Прайс. Коли б вона чула ваші слова, міс, вона, напевно, пошкодувала б, що я цього не зробив. Але я задоволений. О, яка щаслива буде вона, коли довідається про моє навернення.

Андершафт. Чи не додати мені тих двох пенсів, що їх не вистачає, Барбаро? Пожертва мільйонера, га? (Витягає два пенси з кишені).

Барбара. Як ви заробили ці гроші?

Андершафт. Як звичайно. Продаючи гармати, міноносці, підводні човни й нові патентовані ручні гранати.

Барбара. Покладіть їх назад до кишені. Ви не можете купити тут порятунку за два пенси. Ви повинні заслужити його.