Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Казенс. Ви теж полюбили Барбару?

Андершафт. Так, любов’ю батька.

Казенс. Любов батька до дорослої дочки — найнебезпечніше з усіх захоплень. Я прошу дарувати мені те, що я порівняв це чуття до мого блідого, несміливого й недовірливого почуття до неї.

Андершафт. Не ухиляйтеся від теми! Нам треба завоювати її, а ми обидва не методисти.

Казенс. Це нічого не важить. Ця сила, що нею тут володіє Барбара, те, що має силу над нею, це не кальвінізм, не пресвітеріанство й не методизм.

Андершафт. І не поганська віра давніх греків, чи не так?

Казенс. Припускаю, Барбара має свою цілком своєрідну релігію.

Андершафт (тріумфуючи). Ага, Барбара Андершафт і повинна бути така! її натхнення виходить з неї самої.

Казенс. Як ви гадаєте, воно зародилося в ній?

Андершафт (із запалом, що все збільшується). Вона дістала це в спадщину від Андершафтів. Я передам свій смолоскип дочці, і вона вербуватиме мені прихильників та проповідуватиме мою євангелію.

Казенс. Яку? Гроші й порох?

Андершафт. Так. Гроші й порох! Воля й могутність! Влада над життям і смертю!

Казенс (чемно, але намагаючись вернути його на землю). Це надзвичайно цікаво, містере Андершафт. Ви, звичайно, усвідомлюєте, що ви божевільний?

Андершафт (з подвоєною силою). А ви?

Казенс. О, божевільний до останньої міри. Я нічого не маю проти того, що ви відгадали мою таємницю, бо я знаю вашу. Але я вражений: невже божевільний може стояти на чолі гарматного виробництва?

Андершафт. А хто, окрім божевільного, здатний на це діло? А тепер (зі збільшеною силою) — питання за питання! Чи може нормальна людина перекладати Евріпіда?

Казенс. Ні!

Андершафт (схоплює його за плече). Чи може нормальна жінка перетворити неробу в людину й хробака — на жінку?

Казенс (пригнічений цим натиском). О, могутній батько, великий мільйонере!

Андершафт (наступаючи на нього). Скажіть мені: тут, у цьому притулкові Армії Спасіння, зараз перебуває двоє чи троє божевільних?

Казенс. Ви вважаєте, що Барбара така ж божевільна, як і ми?

Андершафт (легенько відштовхує його й раптово вертається до свого звичайного спокою й душевної рівноваги). Ну, професоре, будемо називати речі їхніми іменами. Я мільйонер, ви поет, Барбара — рятівниця душ. Що ми маємо спільного з вульгарною юрбою рабів та ідоловірців? (Знову сідає, презирливо знизуючи плечима на згадку про чернь).

Казенс. Стережіться. Барбара любить простий люд. І я також. Невже ви ніколи не відчували поезії такої любови?

Андершафт (холодно й сардонічно). Чи любили ви коли-небудь бідність, як святий Франциск? Чи любили ви коли-небудь бруд, як святий Сімеон? Чи любили ви коли-небудь хвороби й страждання, як наші сестри-жалібниці й філантропи? Такі примхи — не чесноти, а найнеприродніші з усіх пороків. Така любов до простого люду може втішити онуку графа або якогось професора університету. А я сам був простий чоловік і бідар, отже, для мене вона не мала в собі нічого чарівного. Хай бідарі запевняють, що бідність є благословенням неба; хай боягузи утворюють із своєї полох-ливости релігію, проповідуючи покору. Але ми інакше мислимо. Ми троє повинні стояти вище за простий люд. Інакше як змогли б ми допомогти дітям цього люду піднятися до нас? Барбара мусить належати нам, а не Армії Спасіння.

Казенс. У такому разі, я повинен вам сказати: ви не знаєте Барбари, коли сподіваєтеся відтягти її від Армії Спасіння отакими балачками, як зі мною.

Андершафт. Друже мій, я ніколи не прошу там, де можна купити.

Казенс. Чи повинен я це зрозуміти як натяк на те, що ви можете купити Барбару?

Андершафт. Ні, але я можу купити Армію Спасіння.

Казенс. Це зовсім неможливо!

Андершафт. Ви побачите. Всі релігійні організації існують тільки тому, що продаються багатіям.