Вибрані твори. Том III: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ренкін (насторожившись). Що? Ви читали ту маленьку книжку, що я вам дав?

Дрінквотер. Читав. І не раз. Втішна книжка, добродію (встає, боячись, щоб дальші запитання не заскочили його). Побажаю вам усього найкращого, добродію. Адже вам ніколи; ви чекаєті на сера Ґоварда і леді Сісілі, чи не так? (Збирається йти).

Ренкін (спиняючи його). Ні, зачекайте, ми тут завжди готові прийняти мандрівників. Я маю вам ще дещо сказати — поставити вам одне запитання.

Дрінквотер (з острахом, що його намагається замаскувати, вдаючи щиросердого моряка). Будьте ласкаві, добродію.

Ренкін. Хто цей капітан Брасбаунд?

Дрінквотер (винувато). Капітан Брасбаунд!? Він... це... це мій капітан, добродію.

Ренкін. Ну, а далі що?

Дрінквотер (тихо). Капітан шхуни «Тенксґівінґ».

Ренкін (уперто). Чи чули ви колись про таку собі темну особу, відому в цих морях під іменем Чорного Пакіто?

Дрінквотер (зрозумівши, в чому річ, і раптом просіявши). А-а, тепер я вас зрозумів, ваша милість. Хтось вам розповів, що капітан Брасбаунд та Чорний Пакіто — це одна й та сама особа.Чи так?

Ренкін. Авжеж. (Дрінквотер переможно ляскає себе по коліні. Місіонер рішуче провадить). І той, хто мені розповів, дуже чесна, правдива людина, як я можу гадати.

Дрінквотер (розуміючи натяк). Звичайно, добродію. Хіба я сказав хоч одне слово проти нього?

Ренкін. Але в такому разі капітан Брасбаунд це — Чорний Пакіто?

Дрінквотер. Авжеж, це так його прозвала небіжчиця мати його, дай Боже йому здоров’я! І в цьому немає нічого поганого. Вона була з Вест-Індії — там, за океаном (показуючи на море). А втім, не так: вона була бразілійка, здається, а по-бразильському «пакіто» — це папуга (сентиментально). Це так само, якби англійська леді назвала свого сина пташенятком.

Ренкін (все ще вагаючись). Але ж чому Чорний Пакіто?

Дрінквотер (не лукаво). Отож бачите, пташка ця звичайно буває зелена, ну, а він має волосся чорне, розумієте?

Ренкін (перепиняючи його). Розумію. А тепер хочу поставити вам інше запитання. Що за один цей капітан Брасбаунд, чи Пакіто, чи як він там іще?

Дрінквотер (догадливо). Брасбаунд, добродію. Він називає себе Брасбаунд.

Ренкін. Ну, гаразд, Брасбаунд. Хто він?

Дрінквотер (палко). Ви питаєте мене, що він за один, добродію?

Ренкін (твердо). Так.

Дрінквотер (із збільшеним ентузіазмом). Сказати вам, хто він такий, добродію?

Ренкін (зовсім не зворушений). Будьте ласкаві, містере Дрінквотер.

Дрінквотер (з надзвичайною переконливістю). У такому разі я вам скажу, хто він є. Він довершений джентльмен, ось хто він!!

Ренкін (серйозно). Містере Дрінквотер, довершеність властива не тутешнім капітанам, а їх творцеві. До того ж є джентльмени і джентльмени, особливо в цих широтах. До котрих же джентльменів належить він?

Дрінквотер. Англійський джентльмен, добродію. Розмовляє англійською мовою, батько англієць. Плантатор з Вест-Індії. Чистісінька англійська блакитна кров! (Задумливо). Трохи смуглявий — це материна спадщина, либонь; адже вона бразілійка.

Ренкін. Тепер, Феліксе Дрінквотер, дайте відповідь мені чесно, як справжній християнин: торгує капітан Брасбаунд рабами чи ні?

Дрінквотер (з несподіванки виявлвши своє природне нахабство). Ані подобини!

Ренкін. Ви певні цього?

Дрінквотер. Та що це ви! Хоч він і шукач долі, але тільки не це.