Львів. Пані. Панянки (збірка): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Тим часом підібрали кульчики й Тіні.

– Примірте оці. Панна русява, їй пасуватимуть рожеві корунди.

Дівчина встромляла у вухо сережку, а краєм ока проводжала казкову пару.

– Відомі люди, – сказав брат, перехопивши її погляд.

– Ти їх знаєш?

– Хто ж їх не знає! Сережки подобаються?

Тіна подивилась на себе в люстерко, яке запопадливо тримав продавець. Мати кивнула:

– Дуже гарні, й ціна підхожа.

– Братимете?

– Так, – пані Стасюк витягла з ридикюля гаманець. Тіна вділа і другу сережку:

– Можна я в них піду?

– Ні, доню, це ж твій посаг.

– Запакувати? – запропонував продавець.

– Так, – пані Лідія обережно прийняла оксамитову коробочку й сховала її в глибинах свого ридикюля.

– Я маю сережки із самого Відня! – радісно вигукнула Тіна, тільки-но вони опинились на вулиці.

– Августино, поводься пристойно! – нахмурила брови мати. Але дівчину важко було зупинити:

– Миколо, ти сказав, що знаєш отих двох… ну, що купували…

– Зачекай, зайдемо до кав’ярні, там розповім.

– До цієї? – Тіна вказала на розкішний ресторан, що містився на першому поверсі сліпучо-білого будинку.

– Ні, тут нам хіба що на одне горнятко кави грошей вистачить. Тут неподалік є цілком добрячий заклад зі студентськими цінами.

Ще чверть години прогулянки казковим містом – і родина Стасюків уже сиділа за круглим столиком, чекали на замовлені шніцелі.

– Ах, матусю, яка я щаслива, що ви мене взяли до Відня! – уже вкотре повторила Тіна.

– Ще б пак! – відгукнувся брат. – Прогулюєш гімназію.

– Ти обіцяв розповісти… – нагадала мати.

– А, про Мандля та його дружину! Це мільйонер, фабрикант зброї. Патрони, гармати. Хто каже, що він – найбагатша людина в Австрії, хто каже, що лише третій за статками.

– Він ще досить молодий.

– Так, одержав спадщину від батька. А його жінка – колишня акторка, знімалася в фільмах. В одному навіть гола.

– Колюсю, це слухає твоя сестра!

– Пробачте. Не подумав.

Тіна хотіла почути ще щось і сказала: