«Що ж робити? — міркував схвильовано. — Вуйко спершу хотів послати до Коршуна мене, та передумав. Невже не довіряє? Адже ж вночі посилав…» — не встиг щось вирішити, як Северин Романович гукнув з веранди:
– І досі Сірка не випряг?
— Та я, вуйку, стайню закінчував прибирати, щоб коня вже на чисте, завести.
— Засідлай Грицькові вороного.
— Куди це він проти ночі? — якомога байдужіше запитав Андрій. — Кінь гарячий і темряви боїться.
— Сам знаю, чого боїться, чого ні…
— Зараз, тільки випряжу Сірка.
— Сам випряжу. — Северин Романович спустився з веранди. Мало не одразу за ним вискочив Грицько, одягнений у парусинову куртку.
— Ти куди? — запитав Андрій. Хлопець зробив утаємничене обличчя.
— Справи, — одповів невизначено.
— Вівчарку вже завтра подивимось? — запитав Андрій.
Северин Романович кинув розпрягати Сірка. Приступив до племінника.
— Ти сам пса бачив?
Андрій знизав плечима.
— Гарний собака, вівчарка…
— Сам бачив, питаю?
Андрій одразу прийняв рішення: «Якщо скажу, що бачив на власні очі, можливо, повірять, підуть дивитися, а там будь що буде — можна замкнути обох у хижі, протримати до вечора…»
— Чом не бачив, показували…
– І до хижі заходив?
— Звичайно.
— Нікого там не було?
— Хто ж може бути?
Северин Романович перезирнувся з Грицьком. Видно, тверді Андрієві відповіді похитнули його рішучість.
— А на горищі? — запитав Грицько.
– І на горищі нікого.
— Звідки знаєш? — втупився в нього уважним поглядом Северин Романович.
Андрій завагався лише на мить, та Жмудь уже запідозрив племінника. Ніяк не виказав сумніву, навіть рукою махнув байдуже.
— Як чоловіка щось штрикне, — мовив спокійно, — то він сам не свій робиться. Хай йому грець тому псові — завтра подивимось. Виводь вороного, — наказав Андрієві.—А ти не жени, — повернувся до сина, — переночуєш у Заозерному, сьогодні не вертайся, кінь і справді темряви боїться. Скажеш Іванові Йосиповичу, що я завтра навідаюсь.
Андрій зрозумів, що все це мовиться про людське око — либонь, Северин Романович підморгує зараз синові, мовляв, Андрій напевно змовився з Демчуками і слід задурити йому голову…
Грицько відповів упевнено: