— Що там у селі? — запитав Бутурлак Демчука.
— Троє бандитів убитих і один поранений, — відповів. — Якийсь бандит, Фросем називається. Признався, що ліквідували групу молодшого лейтенанта.
— Чекайте… — не зрозумів Бутурлак. — Якого молодшого лейтенанта?
Ярощук зняв кашкета.
— А чого ж ми тут! — Пояснив: — Позавчора молодший лейтенант Лебединський не повернувся в райцентр.
— Вбито Лебединського? — все ще не вірив Бутурлак.
— На жаль, усіх трьох.
— Чудові були хлопці! — Лейтенант підвів автомат, пролунали три поодинокі постріли. Прощався так, як прощався зі своїми солдатами, котрі не повернулися з розвідки.
Сонце торкнулося верхівок дерев, вони неначе загорілися, й лейтенант заплющив очі.
Вчора з Острожан поїхав капітан Ярощук із своїм загоном. Гриця вони так і не знайшли — чи загинув десь у болоті, чи вдалося втекти. Зрештою, капітан не дуже засмучувався — головне, ліквідовано банду Коршуна.