Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Приезжай ко мне на БАМ

с чемоданом кожаным,

а уедешь ты отсюда

с хуем отмороженным.

- «…а у-уедешь ты отсюда…», я н-не доганяю, з чим «у-уедешь ты отсюда»? «… с отмороженным», з чим «отмороженным»? - зосереджуючись, намагався розібратися в тексті пісні старший лейтенант Нікітченко.

- Я т-теж шось не з-зрозумів, - протягнув підполковник Мусоргський, покрутив ручки і додав гучності. Але в ефірі звучала вже нова пісня, послухати яку виявила бажання група трудівників з колгоспу «Ленінським шляхом» Рязанської области:

Самолёт по небу катит,

Солженицын в нём летит.

«Вот те’ нате - хуй в томате», -

Бёлль встречая говорит.

- Дуже актуально, - відзначив підполковник Мусоргський. - І не гірше, ніж Висоцький.

- Модесте Петровичу, - запитав майор Бузина, - що ти у-увімкнув: ра-радіо чи свій ма…магне… магнетофон? Ммусоргського чи Ви-висоцького?

- Який «магнетофон»? Олексію Григоровичу?! Радіо! «Маяк»!

- «Маяк»? У н-нас в Управлінні г-газета називається «Маяк», там генерал Свєтков свої в-вірші друкує під п-псевдонімом «Алфєй Свєтлов».

- Надішлеш, почитаю. Я вірші люблю. Як писав поет, забув - хто, завтра пригадаю: «С вінцом в груді і жаждой двєсті сідєл он дум вєлікіх полн на бєрєгу пустинних волн, понікнув гордой головой». Чи: «Отряд нє замєтіл потєрі бойца!» Це, здається, ваш Свєтлов написав? У нас усі бійці на місці? - Підполковник Мусоргський, тикнувши себе пальцем в груди, перерахував: «Один, два, три». - Усі, ніхто не загубився. Алеж то у вас газета! А тут радіостанція «Маяк»! Магнітофон теж називається «Маяк». Магнітола, коли хочеш. Укупі магнітофон і радіоприймач. «Маяк»!

- При-приймач «Маяк»? «Двєсті» не треба. У нас радіоприймачі генерал Свєтков вилучає. «Кальоним жєлєзом, - каже, - будєм вижігать…»

- Клав я прибор з кувертом на вашого Свєткова вкупі зі Свєтловим. То у вас, а у нас передають концерт на замовлення с-слухачів. Яку тобі п-пісню замовити? По прямій лінії, у нас це запросто. Дзвоню і замовляю. Нараз! Відповідально!

Підполковник Мусоргський поклав руку на червоний телефон:

- «М-а-асквічі дарят для нашіх га-астєй с братской Украіни папулярную пєсню «Русскій с кітайцем братья навєк!» Іспалняєт хор мальчіков і Бунчіков!» Хочеш? Апофігей? На коня?

- П-піссю… п-піссьню? - перепитав майор Бузина. - Піссю… піссьню не хочу. У нас таких не с-співають.

- Ну, як хочеш, - сказав підполковник Мусоргський і прийняв руку з телефона.

На його обличчя ліг смуток, певно, йому стало шкода, що гості відмовились від музичного вітання.

- Во, я зрозумів, - озвався старший лейтенант Нікітченко, - «отмороженный хуй в томате…», хоча, зрештою… причому тут хуй? - Він знову почав плутатися в здогадах.

- На латині правильно гуй, а не хуй, - сказав Олексій Григорович. - Українською теж - гуй. З-запозичили.

- О! У Києві кажуть «гуй», а в Москві - «хуй», - сказав підполковник Мусоргський. - Треба запам’ятати.

- Ні, таки зрозумів, експортуєм на експорт… - не звернув уваги на зауваження майора Бузини і роздуми підполковника Мусоргського старший лейтенант Нікітченко. - Морожений хуй в томатє експортуєм на експорт нє на дізєлє, а самольотом, тому що дізєль у нас спіз… спізз… ділі русскій с кітайцем в сопровождєніі хора… хора мальчіков-їбунчіков. Во!

Обличчя у старшого лейтенанта Нікітченко засвітилося непідробною радістю і задоволенням від розгаданої загадки.

Майор Бузина штивними очима похмуро подивився в дзеркало.

Там йому привидівся Солженіцин, який разом з Леніним і Толстим пив шмурдяк з пляшки типу фугас чи вогнегасник і закушував випивку чи то хріном у томаті, чи то бичками з хріном. Ленін потягнув бляшанку до себе. Солженіцин хотів відняти у Леніна консерву, той не давав, і Солженіцин енергійно заходився разом з Толстим духопелити його, намагаючись вдарити фугасом по голові. Майор Бузина вирішив у бійку не втручатись: «Еге, двоє на одного, - розважив він, - два москалі на одного інородця. З інородцями москалі завжди так чинять, користуючись своєю чисельною перевагою… їх як гною, спробуй втрутитися - поб’ють утрьох, щоб не сунув свій писок у чужі справи… РСФРР - не УСРР і Ленін все-таки їхній, попри те, що більше коренів має у нас… не москаль, проте й не питомий українець - чи то калмик, чи то єврей, хоча Левко Нежердецький щось інше говорив, нібито він поляк, ні, то Дзержинський - напівполяк, напівєврей, але - хай москалі самі розбираються».

Майор Бузина заплющив очі.