Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Підполковник Мусоргський увімкнув магнітофон.

Федір Шаляпін заспівав «Блоху».

Підполковник Мусоргський послухав і підспівав:

- «Ха-ха, ха-ха, блоха, ха-ха! Блоха, ха-ха, ха-ха, ха-ха!» Так тепер співать не вміють, - зронив зневажливо, підняв зі столу пляшку, розглядаючи, скільки рідини в ній залишилось, і порівну розлив у шкляники. - Пропоную, колеги, тост за безсмертну музику.

Випили, почали закусювать, і в цей час запищала рація.

- Що за народ, не дадуть спокійно перекусить, - обурився підполковник Мусоргський. - Перший слухає, що трапилось?

- Четвертий доповідає з підземного об’єкта номер два…

- Ілько, значить, з того ж сортира, - пояснив підполковник Мусоргський. - Слухаю, четвертий, що там у тебе?

- Знайдено ще одного жмура, потрібна ваша присутність, товарищу перший!

- Знову жмур?! «Ні сєбє хуя!» - як кажуть японці. Ви фільм Акіра Куросави «Сім самураїв» дивились? - Підполковник Мусоргський, прикривши долонею трубку, повернувся до майора Бузини і старшого лейтенанта Нікітченка.

- Не доводилось, - відповів майор Бузина.

- Ні, - хитнув головою старший лейтенант Нікітченко.

- Подивіться, ситуація аналогічна, - порадив і знову повернувся до розмови з Ільком: - На тому ж об’єкті?! Який жмур?! Ми ж з тобою прибрали двох обкаляканих жмурів, які жмурами виявилися умовно, япона мать!

- Знову жмур! Умовно-неумовний!

- Спокуха, четвертий, щось ти занадто складно доповідаєш! Ти його перевірив на запах і ознаки життя?

- Не можу. Жмур лежить у такому місці і стані, що мені одному незмога визначити.

- Бути добру. Зачекай. Цвай мінутен, я вже йду. Ти тільки там спок’.

- Спок’, товаришу перший!

- Ось так.

Підполковник Мусоргський одягнув шинелю, кинув до рота декілька мускатних горішків, перед дзеркалом поправив кашкета, зсунувши дашок на два сантиметра нижче, ніж встановлено Стройовим статутом, аж до самих брів, і сказав майору Бузині та старшому лейтенанту Нікітченкові:

- Позаштатна ситуація повторюється. Володю, займи моє крісло, а ти, Олексію Григоровичу, знову озбройся про всяк випадок своїм пістолетом, стань коло дверей і нікого не пускай. Пароль: «Как нащьот халви, Бєкас?», відгук: «Сатурн почті нє відєн». А то минулого разу без пароля ти ледве мене не пристрелив. Спокуха і без паніки, колеги. Я пішов.

4.3.

Підполковник Мусоргський повернувся трохи раніше, ніж першого разу. Дашок кашкета у нього був піднятий на два з половиною сантиметра вище, аніж того вимагав Стройовий статут.

Із кишені він витягнув пузату пляшку кубинського рому і пояснив:

- Вино-горілчаний відділ у ГУМі вже зачинено. Довелось в кіоску, де продають кубинські сигари, конфіскувати цей пузир. Продавщиця, щоправда, трохи побрикалась. Каже, пузир не продається, його для картинки на вітрині поставлено. Я їй пояснив важливість моменту, говорю, колеги з України в гості приїхали, я ж не москвичом буду, якщо на стіл щось не поставлю! Це ж ганьба для всієї столиці! Вона мене зрозуміла і віддала свою «картинку». Але, бачте, «картинка» - справжня, а не фальшива декорація, - показав підполковник Мусоргський пляшку присутнім, - 58 градусів по Барбадосу вище нуля. Продавщиця попросила повернути пусту тару, вона в неї наллє потім чаю і знову поставить на вітрину. Я їй поверну пляшку разом з двома квитками у Большой театр на оперу «Хованщина», вона, виявляється, дуже поважає Модеста Петровича Мусоргського, я їй пообіцяв. Та воно і вдатніше, що ром, а не горілка, я так думаю. Саме знадобиться для поліровки на відходини, як у вашому генделику. Шампанського, на жаль немає. Ви не любителі? - запитав у своїх гостей підполковник Мусоргський, ставлячи на стіл пляшку.

- Ні-ні, - дружно заперечили майор Бузина і старший лейтенант Нікітченко. - Від нього гикавка, хіба що на Новий рік по фуре… фужеру, - додав старший лейтенант Нікітченко.

- Слушно, - згодився підполковник Мусоргський. - Ось ще взяв по коробці сигар «Habana Club», це вам буде ніби московський сувенір у дарунок від Фіделя Кастро. Сигари, ясен пень, найвищої якості, їх Черчілль любив. І три апельсини, - підполковник Мусоргський витягнув з кишені шинелі три помаранча. - Кожному теж, як сувенір, а третім ми закусимо ром.

Майор Бузина і старший лейтенант Нікітченко позасовували коробки «Habana Club» і апельсини до своїх кишень.

Підполковник Мусоргський роздягся, скрутив голову пузатій пляшці, сів на звільнене старшим лейтенантом Нікітченком крісло і сказав йому:

- Володю, не в службу, а в дружбу, вимий, будь-ласка, наші бокали і розріж апельсин.