Тринадцятий місяць: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Мотор заглух.

Майор Бузина підтвердив:

- Тільки так, і ніяк інакше: Володимирська, 33!

Водій повернув щелепу на місце і ще раз запитав:

- Там, де колись було ґештапо? КоrolenkostraЯe, dreiunddreiЯig? ¹⁾

- Везіть туди, де було ґештапо, - згодився стомлений чеканням і якимись недолугими перемовинами з водієм єдиної у цей час машини на пустельній вулиці Пархоменка майор Бузина. - КоrolenkostraЯe, dreiunddreiЯig.

Водій вигукнув:

- Jawohl, hochamol! Zu Befehl! Abgemacht! КоrolenkostraЯe, dreiunddreiЯig! Gestapo! Затим вискочив з машини, відчинив перед майором Бузиною задні дверцята і, вклоняючись, проказав: - Bitte, Herr Offizier!

- Vielen Dank!- теж німецькою машинально відповів майор Бузина.

Водій м’яко причинив дверцята машини, коли майор Бузина умостив своє опасисте тіло у сірій шинелі на сидінні, оббіг позаду машину, стрибнув за кермо і ще хвилину розмірковував.

Зненацька війнула завірюха, і сніг заліпив вітрове скло.

Водій сидів, мов у трансі, тільки крутив туди-сюди ключем, втім, оговтавшись, з третьої спроби завів мотор, замість першої сходу увімкнув третю швидкість, машина смикнулась, мотор заглух, і майор Бузина незадоволено глянув на водія.

- Щас, щас, то я від хвилювання, - не переставав метушитися водій.

Він знову покрутив вправо-вліво, вліво-вправо ключем запалювання, всунув правильну передачу і машина зірвалась з місця, як собака стрибає на кота.

Попереду крізь заліплене снігом нічого не було видно, і машина набирала ходу.

- Shalten, Sie, bitte, mein Fahrer, das Scheibenwisher, - спокійно попросив Олексій Григорович, - а то ми зупинимось біля першого стовпа чи дерева і не доїдемо до КоrolenkostraЯe, dreiunddreiЯig, куди я мушу прибути до другої години.

Водій увімкнув «двірники»:

- Jawohl, hochamol! Ich verstande!

Хвилин п’ять помовчав, потім несподівано запитав:

- Комуністів пух-пух будете?… - і зизом глянувши на майора Бузину, урочисто додав: - гер оберґруп-п-пенфюрер!

При цьому він заскалив одне око, відірвав праву руку від керма і вказівним пальцем зробив рух, буцімто натискає на гашетку.

«Двірники» ритмічно поскрипували і акуратно витирали сніг з вітрового скла.

Трохи здивований такою постановкою питання - взагалі-то його важко було чимось здивувати, такий у нього був характер - майор Бузина змушений був згідливо хитнути головою:

- Пух-пух. Ґештапо є ґештапо, у нас не жартують.

Він ще раз глянув на годинника.

Цифри загрозливо виблискували фосфором, проте до контрольного часу встигнути ще можна було. Якби водій менше балакав. Проте der Fahrer продовжував наполегливо розпитувати, - напевно, ця тема його вельми цікавила:

- Усіх, гер оберґруп-п-пенфюрер?

Майор Бузина за своє життя потрапляв у різні ситуації. Але, щоб вночі водій попутної машини звертався до нього «гер оберґрупенфюрер» і водночас вів розмови про відстріл комуністів у ґестапо, такого з ним ще не бувало: «Чи запрацювався на своїй роботі і дах поїхав? Чи такий дивний гумор у деяких шоферів на чорних «Волгах»? Алеж не будеш з ним сперечатися, коли дорога кожна хвилина!» - гадкував він і відповів:

- В залежності від належності: «Je nach den Verhдltnissen».

- І мого шефа теж? - продовжував допитуватись водій.