Пластусів щоденник: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Гумка-мишка штурхає мене в бік:

— Вставай, Пластусю, подивися, що таке з олівцем!

Я схопився, дивлюсь, аж олівець лежить за перегородкою геть чисто погризений… Всі боки в нього пошматовані.

— Що з тобою сталося?— питаю.

— Ой! ой! Це та бридка Зося…

— Що ж вона тобі зробила?

— Погризла мені боки і мій чудовий бляшаний капелюшок, бо не могла розв’язати задачу.

— А що ж їй на це сказала Тося?

— Нічого не сказала.

Всі в пеналі страшенно обурилися і закричали, що ніхто більше не дозволить позичати себе тій Зосі!

Гумка-мишка запищала:

— Що ж нам робити?

— Вона всіх вас понищить, як мене, — зойкав олівець.

— Я їй пальця вріжу! — заскреготав складаний ножик.

— Ми її чорнилом заляпаємо! — затріщали пера.

— А я десять ляпок посаджу їй у зошиті! — забубоніла чорнильниця.

— Я вимажу їй усього зошита! — пискнула гумка-мишка.

Тільки бідний олівець нічим не погрожував, лежав нерухомо з погризеними боками і погнутим капелюшком.

Ми підстелили йому витирачку, щоб було м’якше, але це не допомогло. Рани його так і не загоїлися.

Сьогодні вранці, тільки-но Тося відкрила пенал, Зося попросила:

— Тосю, дай мені, будь ласка, складаного ножика, я виколупаю з парти цвяшок.

Ножик не стямився, як хрясь… хрясь… лезо його вже вищербилось об залізний цвях.

Але Зося не звертає на те уваги, колупає далі. Тоді лезо зіскочило з гвіздка і вп’ялося в Зосин палець.

— От клятий ножик!

Зося кинула його і загорнула закривавленого пальця в хусточку.

Почався урок.

— Ой, у мене пера немає. Тосю, позич мені перо!

Тося відразу ж дала Зосі перо.

Виводить Зося кривулі та й не бачить, що з пера бризкає чорнило, що всі пальці її в чорнилі.

А наостанку вона так міцно натиснула, що перо — трісь! — і зламалося. На сторінку скочило аж десять ляпок!