Пластусів щоденник: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Про ляпку чорнила, яка всіх забризкати хотіла

Сьогодні вранці Тося відкрила пенал. Олівець підстрибнув, бо думав, що Тося вийме його. Гумка-мишка підстрибнула, бо думала, що Тося вийме її. А Тося не взяла ні олівця, ні гумки-мишки, а зелену ручку! Дістала її, а пера відразу стрепенулися — чекають, котре ж із них Тося вибере?.. Кожне хоче бути першим.

Вийняла Тося золоте перо, вставила в ручку та й каже:

— Ти, перо золоте, будеш гарно писати.

Перо — рип… рип… трісь… трісь… по сторінці маже.

І де воно тільки взялося Тосі на муку! То папір проткне, то зробить якусь закарлюку. Тільки його Тося трохи притисне, — з нього чорнило бризне.

У Тосі піт на лобі виступив.

— Ой, краще було б писати олівцем!

А олівець вистромив з пенала голівку в червоному капелюшку і гукає до ручки:

— Хоч перо у тебе золоте, а пишеш так, як курка лапою мете.

Але ручка на те не зважає, тільки рип… рип… скрип… скрип… пише все краще.

Уже майже півсторінки списала.

Аж тут, на самісінькій середині сторінки, — ляп! — з пера чорна бридка ляпка.

Ой лишенько!

Розмова пластуся з чорнильницею

Тося плаче і плаче…

Прилетіла на допомогу рожева промокачка: пила, пила чорнило, аж сама почорніла, і все дарма.

Прилетіла на допомогу гумка-мишка: терла, терла, собі геть чисто хвостика обдерла, і все дарма.

Ляпка сидить, як сиділа, чорним оком на всіх блимає, чорного язика усім показує і гукає:

— Почекайте, ось підскочу, всіх забризкаю, як схочу.

А олівець виглядає з пенала і радіє, що він кращий за ручку, бо ніколи ляпок не робить.

А бідна Тося плаче і плаче — ляпка сторінку зіпсувала. Що тут робити?

Що тут робити?..

Ніхто не наважується іти до чорнильниці.

Я набрався духу, думаю собі: «Один раз козі смерть!..»

Став собі перед чорнильницею, низенько вклонився, шаркнув лівою ногою, шаркнув правою і кажу дуже чемно:

— Шановна чорнильнице, гляди своє чорнило, щоб воно нам зошити не бруднило.

А чорнило тут — бульк… бульк… бульк… аж закипіло в чорнильниці.

Я дуже злякався, вже тікати зібрався, але нічого, каж\ ще раз, чемніше:

— Шановна чорнильнице, тримай своє чорнило, щоб воно Тосі ляпок не робило.