Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він нетерпляче глянув на Грегора.

— Кажеш, тангриз?

— Авжеж.

— Чи не був би ти настільки люб'язним пояснити мені, що таке тангриз? — мовив Грегор.

— Я гадав, ти знаєш. Тангриз — основний продукт харчування мелджійців. Кожен дорослий мешканець планети Мелдж споживає кілька тонн тангризу на рік.

— Їжа, кажеш?

Грегор з повагою поглянув на купу сірого порошку. Машина, що виробляє продукт харчування двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень могла забезпечити добрий прибуток. Особливо якщо вона не потребує обслуговування, а її експлуатація нічого не коштує.

Арнолд уже розкрив телефонний довідник.

— Ось воно... — Він набрав номер. — Алло, Міжзоряна Продуктова Корпорація? Можу я говорити з президентом? Що? Його немає?.. Тоді з віце-президентом... Це дуже важливо... Передати... Гаразд, слухайте. Я можу постачати вашій корпорації практично необмежену кількість тангризу, основного продукту харчування мелджійців. Саме так! Я знав, що вас це зацікавить. Так, звісно, чекатиму.

Він повернувся до Грегора.

— Ці корпорації вважають, що вони можуть... Так... Так, сер, звичайно, сер. Ви працюєте з тангризом? Гаразд, чудово!

Грегор підійшов ближче, намагаючись почути, що кажуть на іншому кінці лінії. Арнолд відштовхнув його.

— Наша ціна? А які ціни зараз на ринку? Ах, так... Що ж, п'ять доларів за тонну — це не надто багато, але я гадаю... Що? П'ять центів за тонну? Ви жартуєте! Це несерйозно.

Грегор відійшов від телефону й втомлено сів у крісло. Він байдуже слухав, як Арнолд казав: «Так, так. Гаразд. Пробачте, я не знав... Розумію... Дякую».

— Схоже, — промовив Арнолд, — що на Землі попит на тангриз не надто великий. Тут живуть близько п'ятдесяти мелджійців, а ціна доставки вантажу на північну околицю Галактики надзвичайно висока.

Грегор звів брови й поглянув на Виробника. Він, схоже, вийшов на повну потужність, тож тангриз лився з нього, немов вода зі шланга високого тиску. Сірий порошок вкривав усю кімнату.

— Не звертай уваги, — спробував утішити компаньйона Арнольд. — Має бути якийсь інший спосіб використання.

Він повернувся до столу й розгорнув кілька ще більших книжок.

— Може, варто його вимкнути? — запитав Грегор.

— Нізащо, — сказав Арнолд. — Він безплатний, як ти не розумієш. Він нам гроші робить.

Арнолд поринув у свої книги. Грегор спробував підійти до вікна, але ходити по щиколотки в порошку виявилося дуже незручно. Він сів у крісло, дорікаючи собі за те, що свого часу не зайнявся ландшафтним дизайном.

До вечора сірий порошок заповнив кімнату майже на метр. Кілька ручок, олівців, портфель та маленька шафа для документів уже були вкриті ним повністю, і Грегор почав хвилюватися, чи витримає перекриття.

Нарешті Арнолд закрив книгу й задоволено вимовив:

— Є ще одна можливість застосування. -Яка?

— Тангриз використовують як будівельний матеріал. Тобі відомо, що на повітрі за кілька тижнів він твердне й стає міцнішим за граніт?

— Ні.

— Зателефонуй в яку-небудь будівельну компанію. Спробуємо вирішити цю проблему прямо зараз.

Грегор набрав номер будівельної компанії «Толедо-Марс» і пояснив містерові О'Тулу, що вони готові постачати йому майже необмежену кількість тангризу.

— Тангриз, кажете? — промовив О'Тул. — Зараз він не надто популярний. Ви знаєте, що на ньому не тримається фарба?

— Ні, — сказав Грегор.