Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Отже, ти не знаєш, що він виробляє?

— Дай словник. Дякую. Яка різниця що? Воно безплатне! Ця машина черпає енергію з повітря, з космосу, із Сонця, звідки завгодно. Її не треба вмикати в мережу, заправляти чи обслуговувати. Вона працюватиме вічно.

Арнолд розкрив словник і почав читати слова на передній панелі Виробника. «Безплатна енергія...»

— Їхні вчені були недурні, — промовив він, записуючи в записник свій переклад. — Виробник просто бере енергію з повітря. Отже, байдуже, що саме він виробляє. Ми завжди зможемо це продати, і все, що заробимо, стане нашим чистим прибутком.

Грегор пильно поглянув на свого жвавого маленького партнера, і його сумне видовжене обличчя стало ще сумнішим.

— Арнолде, — вимовив він, — я хотів би дещо тобі нагадати. По-перше, ти — хімік. Я — еколог. І ми нічого не тямимо в машинах, тим більше у складних інопланетних машинах.

Арнолд неуважно скинув головою і повернув якийсь вимикач. Виробник сухо загуркотів.

— До того ж, — вів далі Грегор, відступивши на кілька кроків, — ми з тобою міжпланетні очищувачі природи. Не забув? Тож нам немає сенсу...

Виробник почав нерівно кашляти.

— Готово, — сказав Арнолд. — Тут написано: «Мелджійський Безплатний Виробник. Новий тріумф Глотенської Лабораторії. Цей Виробник гарантовано не підлягає руйнуванню, не ламається і не містить ніяких дефектів. Він не потребує постачання енергії. Щоб увімкнути натисніть Кнопку Один. Щоб вимкнути -скористайтесь лаксіанським ключем. Ваш Мелджійський Безплатний Виробник забезпечується довічною гарантією від будь-яких несправностей. У разі виявлення несправності, будь ласка, одразу поверніть його до Глотенської Лабораторії».

— Можливо, я не зовсім зрозуміло висловився, — промовив Грегор. — Ми з тобою міжпланетні...

— Не будь занудою, — перервав його Арнолд. — Коли ця машина запрацює, нам с тобою більше не доведеться працювати. Ось вона, Кнопка Один.

Машина погрозливо забряжчала. Якийсь час нічого не відбувалося.

— Мабуть, їй треба прогрітися, — заклопотано мовив Арнолд.

Раптом з отвору на передній панелі посипався сірий порошок.

— Побічний продукт, чи що? — пробурмотів Грегор. Минуло п'ятнадцять хвилин, а порошок сипався, як і раніше.

— Вийшло! — вигукнув Арнолд.

— Що це може бути? — запитав Грегор.

— Не маю анінайменшого уявлення, — відповів Арнолд. — Треба зробити аналізи.

Він з урочистим виглядом набрав у пробірку трохи порошку й попрямував до свого столу. Грегор стояв біля машини, спостерігаючи, як перед нею зростає сіра купа.

— Може, варто було б її вимкнути, поки ми не дізнаємося, що це таке?

— Звісно, ні, — заперечив Арнолд. — Що б це не було, воно коштує грошей.

Він запалив пальник Бунзена, наповнив пробірку дистильованою водою й узявся до справи. Грегор тільки знизав плечима. Він уже звик до божевільних ініціатив Арнолда. Відтоді, як вони разом заснували «ААА Ейс», Арнолд постійно шукав легких шляхів збагачення. Досі всі його задуми забирали більше зусиль і приносили менше грошей, ніж звичайна статутна діяльність фірми, але Арнолд швидко про це забував.

«Принаймні, — думав Грегор, — хоч не нудно». Він повернувся до свого столу й узявся за новий пасьянс.

Наступні кілька годин у офісі було тихо. Арнолд завзято працював. Додавав реактиви, зливав, змішував, звіряючи результати з таблицями у товстих довідниках, які лежали на його столі. Грегор приніс сендвічі й каву. Перекусивши, він узявся ходити довкола машини, спостерігаючи, як із неї рівномірно сиплеться сіра речовина.

З часом гуркіт Виробника посилився, а порошок посипався широким струменем.

Через годину після ланчу Арнолд підвівся й повідомив:

— Нам пощастило!

— І що це за речовина? — запитав Грегор, дивуючись, що Арнолдові, нарешті, пощастило придбати щось путнє.

— Ця речовина, урочисто промовив Арнолд, — тангриз!