Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Час минав, і вовки знову почали підкрадатися до Морисона. Вони огризалися, коли він жбурляв у них камінням, але не відступали. Роззявивши пащі й виваливши язики, вони поступово наближалися. їх відокремлювали лише кілька метрів.

Раптом вовк, що повз попереду, завив і відскочив назад. Над його головою з'явився блискучий вихор, з якого випала гвинтівка, ударивши його по передній лапі.

Вовки кинулися навтьоки. З вихору випала ще одна гвинтівка і велика скриня з написом «Гранати. Поводитися обережно», потім ще одна скриня з написом «Пустельний раціон К».

Морисон чекав, пильно вдивляючись у блискучий вихор, що проплив небом і зупинився метрів за триста від нього. З вихору з'явилося велике округле мідне дно. Устя вихору почало розширюватися, пропускаючи велетенську мідну опуклість. Дно вже стояло на піску, а опуклість усе росла. Ось, нарешті, вона показалася вся. Серед безмежної пустелі здіймалася гігантська вигадлива мідна чаша для пуншу. Вихор піднявся вгору й завис над нею.

Морисон чекав. Пересохле горло пекло. З вихору в чашу почав стікати тонкий струмінь води. Морисон усе ще стояв нерухомо.

А потім почалося. Струмінь перетворився на потік, ревіння якого розігнало усіх шулік та вовків. Цілий водоспад падав з вихору в гігантську чашу.

Морисон, накульгуючи, побрів до неї. «Треба було попросити флягу», — промовляв він до себе, змучений страшною спрагою, наближаючись до чаші. Ось, нарешті, перед їм стояв «Особливий старательський» — вищий за дзвіницю, більший за будинок, по вінця наповнений водою, що була дорожчою від золота. Він повернув кран біля дна чаші. Вода змочила жовтий пісок і струмками побігла вниз по дюні.

«А все ж варто було замовити склянку або чашку», — подумав Морисон, лежачи на спині й ловлячи відкритим ротом струмінь води.

Лаксіанський ключ

Річард Грегор сидів за своїм столом у вкритому курявою офісі фірми «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля». Був уже майже полудень, але Арнолд, його партнер, ще не з'являвся. Грегор саме розкладав надзвичайно складний пасьянс «Солітер», коли з холу долинув якийсь шум.

Двері прочинилися, й до кімнати зазирнув Арнолд.

— Банківський час? — запитав Грегор.

— Ми щойно розбагатіли, — сказав Арнолд. Він широко розчинив двері й театрально кивнув: — Заносьте, хлопці!

Четверо вантажників, обливаючись потом, втягли до кабінету чорну квадратну машину розміром з невелике слоненя.

— Ось! — гордо повідомив Арнолд. Він розплатився з вантажниками й став, склавши руки за спиною та крізь напівзаплющені повіки оглядаючи машину.

Грегор, не поспішаючи, відклав карти вбік. Повільним рухом людини, яку важко чимось здивувати, він підвівся й обійшов довкола машини.

— Гаразд, здаюсь. Що це таке?

— Це — мільйон баксів в наших руках, — відповів Арнолд.

— Ну, звісно. Але що саме це таке?

— Це Безплатний Виробник, — гордо промовив Арнолд.

-Уранці я проходив повз «Міжзоряну Барахолку» нашого знайомого лахмітника Джо й побачив у вітрині цей агрегат. Нам він дістався майже задарма. Джо навіть не знав, що воно таке.

— Я теж не знаю, — зауважив Грегор. — А ти? Арнолд став навколішки й спробував прочитати

вказівки з використання, викарбувані на передній панелі машини. Не підводячи голови, він запитав:

— Ти коли-небудь чув про планету Мелдж?

Грегор кивнув. Мелдж була третьорозрядною невеликою планетою на північній околиці Галактики, далеко від усіх торговельних шляхів. Свого часу на ній була надзвичайно розвинена цивілізація, яка завдячувала своїм існуванням так званій Старій Мелджійській Науці. Технологічні прийоми Старої Науки були забуті кілька століть тому, хоча час від часу то тут, то там знаходили старовинні механізми незрозумілого призначення, виготовлені представниками колись величної цивілізації.

— Отже, це продукт Старої Науки? — запитав Грегор.

— Звісно. Це Мелджійський Безплатний Виробник. Гадаю, в усій Галактиці їх залишилося не більше п'яти. їх неможливо відтворити.

— І що ж він виробляє? — запитав Грегор

— Звідки я знаю? — відповів Арнолд. — Подай-но мені мелджійсько-англійский словник.

Ледве стримуючись, Грегор підійшов до книжкової полиці.