Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Скільки коштуватиме оця? — поцікавився Кордл, вказуючи на портативну модель «Ерики» тридцятирічної давнини.

— Сімдесят песет, тобто один долар на день. За звичайних умов.

— А хіба мої умови незвичайні?

— Звісно. Адже ви іноземець, у нас проїздом. Для вас це буде сто вісімдесят песет на день.

— Гаразд, — погодився Кордл, дістаючи гаманець. -На два дні, будь ласка.

— Прошу ще паспорт і п'ятдесят доларів застави. Кордл спробував обернути все на жарт.

— Я ж збираюсь на ній друкувати, а не одружуватися з нею.

Клерк знизав плечима.

— Послухайте, мій паспорт у портьє в готелі. Може, вистачить водійських прав.

— Звісно, ні! У мене повинен бути ваш паспорт на випадок неповернення речі.

— Але чому і паспорт, і застава? — здивувався Кордл, відчуваючи, що його намагаються водити за ніс. — Ця машинка не варта й двадцяти доларів.

— Ви експерт з ринкових цін в Іспанії на вживані німецькі друкарські машинки?

— Ні, але...

— Тоді дозвольте, сер, мені вести справи так, як я вважаю за потрібне. Крім того, я маю знати, для яких потреб ви використовуватимете нашу машинку.

— Використовуватиму?

— Так, використовуватимете.

Склалася одна з тих безглуздих закордонних ситуацій, яка може трапитися з кожним. Вимоги клерка були абсурдні, а манера триматися образлива. Кордл майже вирішив коротко кивнути, повернутися на каблуках і піти, але раптом згадав про моркву й цибулю. Йому згадалося рагу, і він зрозумів, що може бути будь-яким овочем, яким схоче.

Він повернувся до клерка, переможно посміхнувся й сказав:

— Ви хочете знати, як я збираюся використовувати вашу машинку?

— Саме так.

— Гаразд, — сказав Кордл. — Мушу визнати, я збирався запхати її в ніс.

Клерк витріщив очі.

— Це надзвичайно зручний метод перевезення контрабанди, — продовжував Кордл. — Крім того, я збирався підсунути вам крадений паспорт і фальшиві песети. А в Італії я продав би вашу машинку за десять тисяч доларів. Розумієте, у Мілані гострий дефіцит друкарських машинок; вони у розпачі й скуповують усе.

— Сер, — вимовив клерк, — ви, схоже, незадоволені.

— Слабо сказано, друже. Я передумав стосовно машинки. Але дозвольте зробити комплімент із приводу вашої англійської.

— Я її спеціально вивчав, — гордо заявив клерк.

— Це помітно. Незважаючи на певну слабкість у «р-р», ви розмовляєте немов венеціанський гондольєр, що страждає на «вовчу пащу». Найкращі побажання вашому шановному сімейству. А тепер я піду, і ви можете спокійно давити далі свої прищі.

Згадуючи цю сцену пізніше, Кордл дійшов висновку, що як на перший раз він непогано виступив у ролі моркви. Щоправда, фінал вийшов трохи награним, але загалом переконливим.

Найважливіше те, що він це зробив. І тепер, у тиші готельного номера, міг займатися не презирливим самобичуванням, а насолоджуватися тим фактом, що й сам поставив когось у незручне становище.

Він це зробив! Він перетворився з цибулини на моркву!