Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Арнолд і Грегор обмінялися поглядами.

— Краще з ним не сперечатися, — прошепотів Арнолд. Човну ж він сказав: — 3 островом усе гаразд! Ми його оглянули особисто.

— Можливо, — погодився човен, — але в умовах сучасної блискавичної війни не можна довіряти органам чуття дромійців. Вони дуже обмежені й надто схильні видавати бажане за дійсне. Лише електронні органи чуття не мають емоцій, завжди пильні й не помиляються у відведених їм межах.

— Острів порожній! — вигукнув Грегор.

— Я бачу чужий космічний корабель, — відповів човен. — На ньому немає розпізнавальних знаків Дрома.

— Але на ньому немає й розпізнавальних знаків ворога, — упевнено заявив Арнолд, тому що сам нещодавно фарбував старий корпус ракети.

— Це так, але на війні слід виходити з припущення: не наше означає вороже. Я розумію ваше прагнення знову відчути під ногами твердий ґрунт. Але я повинен враховувати чинники, що їх дромійці, засліплені своїми емоціями, можуть і не помітити. Зверніть увагу на очевидну незаселеність цього стратегічно важливого клаптика суші, на космічний корабель без розпізнавальних знаків, що є привабливою принадою, відсутність неподалік кораблів нашого флоту, і крім того...

— Гаразд, досить цього! — перервав Грегор. Йому набридло сперечатися з балакучою та егоїстичною машиною. — Прямуй до острова. Це наказ.

— Я не можу його виконати, — сказав човен. — Ви щойно ледь уникли смерті, й це справило руйнівний вплив на вашу психіку.

Арнолд потягнувся до вимикача, але відсмикнув руку з болісним вигуком.

— Отямтесь, джентльмени, — суворо сказав човен. — Вимкнути мене має право лише спеціально уповноважений офіцер. Заради вашої ж безпеки я попереджаю, щоб ви не торкалися пульта керування. На даний час ваші розумові здібності трохи ослаблені. Згодом, коли становище буде безпечнішим, я займуся вашим здоров'ям, а зараз уся моя енергія має бути спрямована на те, щоб визначити місцезнаходження ворога та уникнути зустрічі з ним.

Човен набрав швидкість і складними зиґзаґами рушив у відкрите море.

— Куди ми тепер прямуємо? — запитав Грегор.

— На возз'єднання з флотом Дрома, — повідомив човен настільки впевнено, що друзі почали нервово вдивлятися в безкрайні й пустельні води Трайдента. — Звісно, якщо я його знайду, — додав човен.

Далеко за північ Грегор і Арнолд сиділи в кутку каюти, жадібно поглинаючи останній сендвіч. Рятувальний човен, як і раніше, на повній швидкості мчав крізь хвилі, а всі його електронні органи чуття були налаштовані на пошук флоту, який існував на іншій планеті п'ятсот років тому.

— Ти коли-небудь чув про цих дромійців? — поцікавився Грегор.

Арнолд покопирсався у своїй пам'яті, що зберігала масу найрізноманітнішої інформації, і відповів:

— Це негуманоїдна раса. Продукт еволюції плазунів. Вони населяли шосту планету невеликої зоряної системи, поблизу Капели. Зникли понад сто років тому.

— А хгени?

— Теж плазуни, та сама історія. — Арнолд знайшов у кишені крихту хліба й поклав її до рота. — Ця війна не мала великого значення. Всі учасники зникли, очевидно, крім цього човна.

— А ми? — нагадав Грегор. — Нас, схоже, вважають воїнами з його планети. — Він втомлено зітхнув. — Як ти гадаєш, ми зможемо переконати цю стару посудину?

Арнолд із сумнівом похитав головою.

— Не бачу як. Для цього човна війна не скінчилася. Всю інформацію він опрацьовує, виходячи з цього припущення.

— Може, він і зараз нас слухає, — сказав Грегор.

— Не думаю. Він не може по-справжньому читати думки. Його рецептори налаштовані лише на ті, що спрямовані безпосередньо до нього.

— Так, сер, — гірко сказав Грегор, — тепер таких уже не будують!

Понад усе йому хотілося, щоб Джо Міжзоряний Лахмітник потрапив зараз йому до рук.

— Справді, ситуація дуже цікава, — вимовив Арнолд. — Можна було б написати гарну статтю до «Популярної кібернетики». Маємо машину, оснащену майже непогрішними приладами для приймання усіх зовнішніх впливів. Прийняті нею сигнали логічно перетворюються на дії. Єдина проблема в тому, що вся логіка дій побудована для умов, яких давно нема. Тому можна сказати, що ця машина є жертвою запрограмованої системи галюцинацій. Грегор позіхнув.

— Мабуть, цей човен просто з'їхав з глузду, — сказав він доволі грубо.

— Це елементарно. Гадаю, правильний діагноз у даному випадку — параноя. Однак усе незабаром скінчиться.