Остання збірка: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

На його столі лежали кілька десятків позовів, які він у розпачі пересилав урядові.

-Думаю, вони незабаром надолужать, — впевнено пообіцяв Макінтайр. — Ці Яструби чудово пристосовані до полювання на сторожових птахів. Вони сильніші, моторніші й краще захищені. Швидко ми налагодили їхнє виробництво, авжеж?

— Так...

— Але й сторожові птахи теж не дурні, — додав Макінтайр. — Вони вчаться знаходити укриття. Хитрять, вивертаються, випробовують фігури вищого пілотажу. Кожний збитий птах встигає щось підказати іншим.

Гелсен мовчав.

— Але все, що вміють сторожові птахи, Яструби роблять ще краще, — вів далі Макінтайр. — У них вмонтовано спеціальні системи самонавчання полюванню. Вони гнучкіші, ніж сторожові птахи, і вчаться швидше.

Гелсен хмуро підвівся, потягнувся й підійшов до вікна. Небо було порожнє. Гелсен подивився у вікно й раптом зрозумів: з ваганнями покінчено. Правильне чи ні, але рішення прийнято.

— Послухайте, — запитав він, усе ще вдивляючись у небо, — а на кого полюватимуть Яструби, коли переб'ють усіх сторожових птахів?

— Тобто як? — розгубився Макінтайр. — Н-ну... так, адже...

— Ви б краще заради безпеки сконструювали що-небудь для полювання на Яструбів. Про всяк випадок.

— Ви гадаєте...

— Я знаю одне: Яструб — механізм самокерований. Так само як і сторожовий птах. Свого часу всі доводили, що, коли керувати сторожовим птахом дистанційно, він буде надто повільним. Думали лише про те, як зробити його якомога швидшим. Жодних стримуючих центрів не передбачили.

— Ми щось вигадаємо, — спроквола сказав Макінтайр.

— Ви випустили в повітря машину-агресора. Машину-убивцю. Перед цим була машина проти убивць. Наступний апарат так чи інакше доведеться зробити ще самостійнішим — так?

Макінтайр не відповів.

— Я вас не звинувачую, — сказав Гелсен. — Це моя провина і всіх інших.

За вікном у небі промайнула блискуча цятка.

— От що виходить, — сказав Гелсен, — коли ми доручаємо машині справи, за які повинні відповідати самі.

Високо в небі Яструб знищив сторожового птаха. Броньована машина-вбивця за кілька днів багато чому навчилася. її єдиним призначенням було убивати. Зараз вона спрямована проти певного виду живих організмів, металевих, як і сам Яструб.

Але щойно Яструб зробив відкриття: існують й інші види живих організмів...

Їх теж треба знищувати.

Заколот рятувального човна

— От скажіть по правді, ви де-небудь бачили кращі двигуни? — запитав Джо на прізвисько Міжзоряний Лахмітник. — А тепер погляньте на ці сервоприводи!

— Гм... — з сумнівом у голосі вимовив Грегор.

— А корпус! — украдливо промовив Джо. — Я готовий побитися об заклад, що йому не менше п'ятисот років — і жодного сліду корозії.

Він любовно погладив глянцевий борт човна. Це погладжування, безумовно, означало, що компанії «ААА Ейс» неймовірно пощастило. Саме в той момент, коли їй знадобився плавзасіб, цей шедевр суднобудування випадково опинився у розпорядженні Джо.

— Зовні він і справді виглядає цілком пристойно, -вимовив Арнолд із навмисною недбалістю закоханого, який намагається приховати свої почуття. — А ти що скажеш, Дику?

Річард Грегор не відповів. Безперечно, зовні човен і справді виглядає непогано. Цілком імовірно, на ньому можна буде провести необхідні роботи з обстеження океанів на Трайденті. Але маючи справу з Джо, треба завжди бути особливо пильним.

— Зараз таких уже не будують, — зітхнув Джо. — Ось погляньте на цю силову установку — просто диво, її не зіпсуєш і гідравлічним молотом. Зверніть увагу на потужність системи охолодження салону. Спробуйте...

— Виглядає цілком пристойно, — повільно вимовив Грегор.