Пригоди Вернера Гольта: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Погляньте на них зблизька, — доводив той, коли в кімнату зайшли Гольт і Гомулка. — Ось вам наглядна і повчальна картина. Це яскравий доказ того, що тут ми маємо справу з расово неповноцінним типом…

— Це ти про росіян? — поцікавився Гомулка.

— Так! Адже досить тільки глянути в їхні обличчя, щоб…

— Але ж росіяни теж слов’яни, — знову перебив його Гомулка, — а це, як відомо, арійці!

— Як це? — запитав спантеличений Ціше. — Вони арійці?

— Ну звичайно ж, — відповів Гомулка. — І тобі слід би це знати!

— Але ж бачиш, — Ціше намагався привести в лад свої думки, — і між арійськими расами є велика різниця… Та їх і порівнювати не можна, адже так? В Росії — це вже доведено — ще з давніх-давен тільки германці, а не слов’яни, вносили елементи організації. Серед арійських рас германці підносяться над усіма, це найчистіші представники нордичної раси.

Лише тепер до свідомості Гольта дійшло, що Гомулка збив Ціше з пантелику.

— Ти й сам мусив би це знати, — роздратовано продовжував Ціше, — але чого можна чекати від людини з чисто слов’янським прізвищем? Неповороткий і завжди всім невдоволений…

Вольцов, поклавши праву босу ногу на ліву і тримаючи в руках кинджал, досі мовчки слухав їхню суперечку. Але тут і він не витримав:

— Що це означає? Чи не вважаєш, що ти єдиний справжній націонал-соціаліст?

— Твоє прізвище також не арійське! — вставив Гольт.

Феттер зареготав. Ціше почервонів і рішуче захитав головою.

— Це неправда! Моє прізвище походить від деформованого чисто германського слова! Але тут справа не в прізвищі, тут важливо…

— Ну гаразд, — перебив його Гомулка, — Мені не ясно тільки одне: якщо навіть слов’яни і не така вже чиста раса, як нордична, але вони все ж арійці! Яку ж ти маєш підставу називати їх недолюдками?

До Ціше знову повернулася самовпевненість.

— Твоє зауваження, може, й справедливе для минулих часів, коли в Росії біля керма державної влади стояли германці. А більшовики все змінили. Єврейський більшовизм дощенту зруйнував расистсько-народну основу слов’янства. Звичайно, більшовизм уже на порозі загибелі, бо єврейське начало несе в собі ферменти розкладу…

— Що, що? — перепитав Феттер.

— Я тільки повторюю слова фюрера! Як руїнницька сила воно нездатне зберегти єдність такої великої держави, і кінець єврейського панування стане також і кінцем Росії як держави. Адже фюрер ясно сказав, що нам на долю випало стати свідками небаченої катастрофи…

«Стати свідками небаченої катастрофи…» — повторив у думці Гольт. Ці слова немов удар молотка віддавались у нього в голові.

— … яка наочно підтвердить вірність нашої расової теорії.

— Та-а-ак, — спроквола промовив Гомулка. — Але ж ти поглянь, що діється на Східному фронті!

— На Східному фронті у наступ проти нас іде всього-навсього фанатична сволота! Вони кидають у бій останні резерви — старезних дідів і калік…

Вольцов, що саме кінчив зашнуровувати черевика, не витримав:

— А тепер послухай і закарбуй собі на носі, що я тобі скажу, ти, деформований германець! Уже що-що, а опльовувати нашу армію я тобі не дозволю. Ти, може, хочеш сказати, що нас там б’ють самі старі діди і каліки?

— Як це б’ють? — запротестував Ціше, але Вольцова вже годі було зупинити, і він з запалом вигукнув:

— Звичайно, б’ють! На Волзі — повний крах. Під Радомишлем і Брусиловом — розгром! Під Кіровоградом — поразка! Під Шумськом і Острополем — те ж саме! Біля Кам’янця-По-дільського і Скали нас теж розбили! І все це, по-твоєму, зробили старі діди і каліки?

Поразка Ціше спочатку порадувала Гольта, але потому в нього знову похололо в душі. А Ціше вже знову зібрався з духом.

— Ця перевага в людях, — вигукнув він, — носить тимчасовий характер!

— Перевага в людях… — глузливо сказав Гомулка. — А скільки ж тоді в них повинно бути молодих і здорових солдатів, якщо там така сила-силенна старих дідів і калік!