Гольт розсердився і водночас зніяковів. Він пішов у дім і заходився поволі варити колу, але врешті треба було й повернутися.
Цернік підніс гарячу чашку до рота і нудно-солодким голосом пробелькотів:
— Нічого так не люблю, як колу!
Гольт не витримав і зайшовся сміхом. Цернік чудово імітував тон Кароли!
— Отож-то! — сказав Цернік. — Я вже давно чекаю, коли Карола викликатиме у вас сміх. Я вже втратив надію.
— А може, ви надто спрощуєте? — запитав Гольт. — Адже Карола наслідує своєму ідеалу, і я знаю якому — вона вдає з себе Беттіну[94], розумієте? Намагається воскресити натхненно-вдумливий тон, притаманний поетичним колам дев'ятнадцятого століття.
Цернік глузливо зиркнув на Гольта.
— Можете не характеризувати мені цю даму. Вона грає блазенську роль. Але навіщо вам, Гольт, грати комедію… — Він похитав головою, знову налив собі коли і, відсьорбнувши, додав: — На смак жахливий напій, але збуджує справді колосально!
У Гольта було неприємне відчуття, ніби Цернік вміє читати думки.
— Я чудово бачу, що Карола кривляка і що вона відірвана від життя, — сказав він. — Але часом мені здається, ніби в чомусь, у сферах, які важко піддаються визначенню, вона подібна до мене.
— Оце ви сказали чистісіньку правду! — вигукнув Цернік. — Хто б міг подумати, що ви так чудово володієте даром самоаналізу! Тільки од властивої вам манери завертати в оті зловісні сфери, які важко піддаються визначенню, ви, голубе, повинні якнайшвидше відвикати. Я просто благаю вас — зробіть це якнайшвидше! А що робите ви? Ви знаходите собі партнера, який ще більше затуманює вам голову. Що з вами сталося, хлопче? Адже загалом ви маєте критичний розум!
— Коли я хочу побачити в Каролі не тільки представника іншої статі,— заперечив Гольт, — не слід називати це фальшивим і нещирим!
— Бувайте здорові! — відказав Цернік і підвівся. — Я пішов. Раз ви починаєте верзти такі дурниці, Гольт…
— Залиштесь! — сказав Гольт.
— Залишитись? — вигукнув Цернік. — Що ж, гаразд, мій любий, тільки в такому разі я вам дещо скажу! Мені подобається, що ви порвали із своєю гамбургською ріднею. На мене справило враження, з яким запалом ви впряглися в роботу. Але ви глибоко погрузли в міщанському болоті! Будь ласка, заткніть пельку, зараз говорю я! — Цернік передражнив Гольта: «…побачити не тільки представника іншої статі…» Я вважаю, що так може сказати тільки буржуа, розум якого, — спрямований виключно на товари й прибутки, — взагалі не може осягти відносин між людьми у їх єдності. І тому для буржуа, точнісінько так само, як для вас, є жінки для душі, жінки для розуму, жінки для салону і жінки для ліжка, жінки для святенницького родинного життя і жінки для розпусної насолоди. Розклад і гниття! Ви заражені ним до кісток, а ще вважаєте себе бравим хлопцем!
Розуміння того, що Цернік має рацію, ніби паралізувало Гольта. Йому нічого було заперечити. Він тільки махнув рукою, а Цернік уже нападав на нього з новою силою:
— Тож не вводьте себе в оману!
«Цернік знайшов дротинки, з допомогою яких змушує мене танцювати, наче маріонетку», — подумав Гольт. Цернік наводив Гольта на слід, який вів у його внутрішній світ, де і досі панував хаос, і коли б Гольт пішов по тому сліду, його зовні міцно збитий світ, могло статися, завалився б, наче карточний дім.
— Тож не вводьте себе в оману! — вигукнув іще раз Цернік. — Чого ви хочете від цієї Кароли? Будьте ви, зрештою, чесним сам із собою!
Гольт розмірковував. Цернік намагається змусити його відступитися від власного «я». Треба не піддаватися!
— Я хочу переспати з Каролою, — заявив Гольт, дивлячись Цернікові прямо в обличчя. — Хочу глянути, чи принаймні у ліжку вона облишить свій дитячий белькіт.
Цернік, що саме протирав обидві пари своїх окулярів, розгубився. І хоч рот його розтягся у посмішку, очі дивилися крізь опуклі скельця на Гольта похмуро й сердито.
— Я бачу, — тихо промовив він, — що чесність такого роду ви вважаєте за неабияку цноту! Тьху, хай вам чорт, Гольт! Ваша цинічна зневага до людей просто аморальна!
Це був новий удар. Але тепер Гольт не захитався. Він простягнувся у шезлонзі і, пихато посміхаючись, сказав:
— Пане Цернік, що з вами? Як могли ви удатися до такого нікчемного поняття, як мораль! Я приєднуюся до думки Бернарда Шоу: «Мораль — це сума наших звичок».
Цернік мовчки поміняв окуляри, встав і, не попрощавшись, вийшов. Гольт стійко витримав і цей останній, найболючіший удар. Він дивився Цернікові вслід. «Ну і йди собі! — думав він. — Іди! Я не хочу тебе бачити, ти не потрібен мені, ні ти, ні твоя мораль, ні твій мудрий розум, ні твоя постійна критика!»
В суботу по обіді Гольт з Каролою були в гостях у Аренсів, у їхньому будиночку на крутому березі водоймища. Всі сиділи під барвистими парасольками на залитій сонцем терасі й пили чай. Карола мала великий успіх. Егон узяв Гольта під руку, відвів його вбік і сказав:
— Чарівна дівчина ваша юна дама! Як її прізвище? Бернгард? Вони, здається, заможні люди, чи не так? Чи, може, вони усе втратили? Приходьте найближчим часом разом із фрейлейн Каролою знову до нас, справді, це було б чудово.
Протягом усього вечора Гольт не промовив, мабуть, і слова. Отто Грош, колишній директор філіалу німецького банку, з дружиною і донькою теж був сьогодні в Аренсів. Цей низенький сивий чоловік говорив на швабському діалекті і під час розмови весь час грався ланцюжком від годинника, що висів у нього на жилеті. Говорив він багато, раз у раз вживаючи «net wahr»; від його економічних теорії аж у голові паморочилося.
— Відбудова зруйнованої німецької економіки, — твердив Грош, — повинна починатись з житлобудівництва, причому з чотирьох-п'яти зруйнованих будинків можна збудувати без додаткових будівельних матеріалів новий будинок, net wahr. — А що його ніхто не хотів слухати, то він звертався виключно до Гольта й Кароли, які з чемності не могли втекти од нього. — Наступним кроком, net wahr, могли бути державні іпотеки на ці житлові будинки, net wahr, причому до цієї справи слід було б залучити великі банки. Далі з допомогою банків можна обережно збільшити суму грошей, net wahr, відмовившись од неліквідних державних позик.
[94] Беттіна фон Арнім (1785–1859) — німецька письменниця, одна з представниць німецького романтизму.