— Що з нами буде далі? — запитав він, коли вони в сутінках гуляли на узліссі.
— Не знаю, — коротко відповіла вона.
— Зате я знаю, — відказав Гольт. — Через рік я поступаю в університет. Невідомо, чи залишусь я тут, чи поїду до Еберсбаха. Ти повинна звикнути до думки, що, коли я поступлю в університет, між нами все буде скінчено.
— Але ж через рік — це ще не так швидко! — сказала Анжеліка, і він відчув, що вона йому не вірить.
І от він прийшов на концерт сам. Зал був аж на околиці міста, неподалік від колишнього приміського театру «Вар'єте», у якому виступала театральна трупа і де у цей час сиділа Гундель із Шнайдерайтом. Перед його очима постала картина — схвильована Гундель сидить поряд із Шнайдерайтом.
В залі погасло світло. Заграв оркестр, але Гольт ніяк не міг зосередитися. Він думав про Гундель, і ці думки краяли йому серце. Під час перерви він ходив по фойє і ладен був уже їхати додому.
Але тут він побачив Церніка і полегшено зітхнув. Його настрій, очевидно, підсилювався відчуттям самотності, хоч він і був серед людей. А ось об'явився й Готтескнехт, він нарешті познайомився з Церніком. Гольту без усякого злого заміру кортіло нацькувати їх одного на одного, і для цього досить було кинути репліку про класичні ідеали гуманізму. Але завдяки цьому думки Гольта повернулись до Шіллера, до театру, до Гундель. Та коли до них приєднався ще й старий Еберсбах, Гольт замовк і більше не втручався в розмову.
Еберсбах, цього разу без люльки і у справжніх черевиках, почав знову говорити про свою професуру і про те, що в університеті семінар по філософії веде його давній ворог Лаутріх.
— Якщо вони думають, що я зчинятиму якісь там суперечки з отим… як його… — Він постукав себе пальцем по лобі.
Цернік розсердився на нього за таку байдужість:
— При нагоді ти обов’язково плюнь у його жалюгідну еклектичну юшку, яку він там варить в аудиторіях!
Гольта ця розмова не цікавила, і він вирішив знову пройтися по фойє.
— Зачекайте-но! — гукнув йому навздогін Цернік. — Може, давайте після концерту десь зберемося?
Вони домовились зустрітися на зупинці трамвая.
Гольт, нудьгуючи, походжав по фойє і раптом помітив Каролу Бернгард.
Вона стояла, прихилившись до однієї з колон, у ясно-жовтому платті, легка, тендітна і начебто непомітна, але всі звертали на неї увагу й оглядалися. Вона була одна. Коли Гольт зупинився біля неї, вона злякалась і зблідла.
— Чого ти злякалась, Карола? — промовив він.
Це запитання остаточно збило її з пантелику, і минуло кілька хвилин, перш ніж вона опанувала собою. Він, здається, вивів її з рівноваги, отже, можна припустити, що він їй не байдужий.
— Ти повернувся ще в березні,— промовила нарешті дівчина, і її голос дзвенів не так ясно, як раніше. — Чому ж ти ні разу не подзвонив до мене?
— Не мав часу, — збрехав Гольт. — Я дні і ночі просиджую над книжками. І, крім того, чекав літа. Літо — хороша пора для нас з тобою, влітку можна ходити на прогулянки, а в кінці тижня їздити в гори… Шкода тільки, що соловей уже не співає, соловейка ми прогавили.
Задзеленчав третій дзвінок, до залу почали зачиняти двері.
— Ходім, сядеш біля мене, — сказав Гольт. — Поряд зі мною є вільне місце.
Він повів її в зал.
Після концерту Гольтові не дуже хотілося йти з Церніком з Каролою, провів би її аж у Гогенгорст. Але на трамвайній зупинці Цернік поманив його до себе, і Гольт мусив відрекомендувати їм Каролу. Цернік витріщився на неї, як на чудо. Трамвай підійшов такий переповнений, що тільки Еберсбах та Цернік втислися, а Готтескнехт, Гольт і Карола сіли тільки в наступний, де зустрілися з Гундель та Шнайдерайтом. Готтескнехт, звісно, запросив і їх.
Гольт вже не прагнув відокремитися з Каролою від компанії. Цернік і Еберсбах чекали їх на зупинці. Цернік повів усіх у якийсь погребок. Там він замовив кофейник страшенно дорогої натуральної кави.
— Заохочуєш спекуляцію? — запитав старий Еберсбах і запалив люльку.
Цернік зашарівся й відповів:
— Один ти не заохочуєш, чи не так? Ти, звичайно, ще ні разу не купив собі тютюну на чорному ринку, правда ж?
Еберсбах вийняв з рота люльку.
— Для тебе я, між іншим, «пане професор», мій любий! — Потому він і собі замовив натуральну каву.