Ті, що народились з кременю і сталі,
Щоб Вкраїну-Неньку турки не чіпали.
28.2.1968 р.
НЕХАЙ РОКИ ЛЕТЯТЬ
Нехай роки летять,
Хай біжать дні за днями – неділі,
Та, одначе, колись
І мої ! – знаю збудуться мрії.
17.6.1963 р.
НАЙКРАЩА ЗДОБА
Не знаю я, кому що довподоби,
Та кращої від милої нема на світі здоби.
20.8.1962 р.
ЛІТО ПРОМАЙНУЛО
Літо промайнуло, мов літа юначі,
Ну, а ми ще й досі, як півні горячі.
Я не став тривожить твій, дівчино, спокій,
Бо хотілось дуже вірить синьоокій.
Ти завжди так ніжно й мило посміхалась,
Що я, навіть, радувавсь, що моєю стала.
Ти не знаєш, мила, чому як приходив,
То завжди із тебе я очей не зводив,
Бо душа роками ніжності благала
Тої, що від мене ти завжди ховала.
І хоч ти, звичайно, надто вже чарівна,
Але ти, я знаю, не моя царівна;
І хоч ти, я знаю, надто вже красива,
Та не в ній єдиній та дівоча сила.
Жити не з красою, хоч і це важливо,
Просто, як без тебе – на душі журливо.