Щоб на людину говорили,
Що та, як валянок дурна.
Живеш собі й живи спокійно,
Дівчаток шпокай і радій,
І хоч ти став вже генералом,
Але, будь-ласка, не наглій.
Бо де знайдеш таку Планету,
І де знайдеш такий ще рай?
Щоб кожна файна молодичка
Пропонувала вам вай-вай...
Ну хай залишишся ти жити,
Неначе шкурка з мандарина,
Й на тебе стануть пальцем тикать:
– Погляньте ви на ту тварину!
1.12.1966 р.
ТЕБЕ НЕ ЗАБУДУ
О ні, я тебе не забуду,
Бо очі занадто ясні,
І груди, як світлі гірлянди,
Завжди виграють, як вогні.
О, як би ті білі ромашки,
Що, ніби під Сонцем роса,
Хотів би схопить за ті бляшки
Що світять, як промінь костра.
І з того пекучого сяйва
Пить ніжності вічний нектар,
Аж поки, нарешті, ти скажеш:
– Рятуй мою душу! – пожар!..
7.8.1967 р.
ЯКБИ ТИ ЗНАЛА