Таке нудне та однобоке,
Але у мене почуття,
Немов на площі – караоке.
Я знаю, що прийде той час,
Коли й тебе життя утомить,
І ти захочеш відпочить,
Як та коза, що в полі бродить.
А поруч буде все мовчать,
Й ніхто не зможе обізватись,
Тоді і ти почнеш кричать,
Щоб з кимось хоч поспілкуватись.
14.10.1962 р.
МУРАШНИК
Вас запитають ще потомки,
Де ви були, і хто з вас хто,
Навіщо в партію вступали,
В яку не вірив з вас ніхто?
І дерли шкуру з менших в чині,
І говорили: пуп землі,
Це той, хто їздить на машині,
А ви – мурашечки малі.
А ті мурашки дні і ночі,
Чи дощ надворі, чи туман,
Чи Сонце світить, чи не світить –
Орали землю – тут і там.
Ніхто на їх навіть дивитись
І не хотів, і не бажав,
Аби мурашник той невмитий
Землю орав і план давав.
А ти це знав, що більше тиждня