І серцю нікого обнять?
Проходять хлопці і дівчата,
Приходять всі, кому не лінь,
А я своє шукаю свято,
В дівчат ледь вище від колін.
30.11.1961 р.
ПРОЙДУТЬ ЛІТА
Пройдуть літа, а спогади ніколи,
Бо в серці їх хоч відбавляй,
І, де колись ми бігали по полю,
Сьогодні там вже виріс справжній гай.
Шумлять діброви й сосни, ніби пані,
І вітер з поля крадеться в їх стан,
Де вперше я освідчився Оксані
І обійняв її вогненний стан.
Тремтить осика листям світло-білим,
Спадала ніч зірками на поля,
А я стояв й задумливо дивився,
Коли ж, нарешті, упаде й моя.
Шумлять гаї, шепочуться діброви,
Шипшина колеться, а хочеться зірвать,
Невже дівчат більш любимо за брови,
Але про це соромимось сказать?
Шумлять гаї, з шипшиною шепочуть,
Шипшина колеться, а хочеться зірвать,
А я іду й на кожну поглядаю,
Бо в кожній з них хотілочки сидять.
Шумлять гаї, з шипшиною шепочуть,
А я іду, по полю тому йду,
І впевнений – не всіх ще розхватали,