Бити їм я свій уклін.
22.10.1961 р.
ГРАЄ МАНДАЛІНА
Ніби циган в тіні – Місяць за горою
Крадеться, як смеркне, пізньою порою,
Тільки не за кіньми, і не за вдовою,
Крадеться за дівкою тою молодою.
Грає мандаліна, про літа голосить,
Під вербою Місяць щось в дівчини просить,
А вона хіхікає, і не проти б дати,
Але хто ж дитинку буде доглядати?
От чому голосить в лісі мандаліна,
В час, коли хіхікає під вербою Ніна.
27.2.1960 р.
ТІЛЬКИ ЦІЛУЙ
Я приїду, як розквітне вишня у садку,
І тоді тебе зустріну зіроньку свою.
Сядемо, як ми сиділи, серед скал і круч,
І тоді мене як хочеш, скільки хочеш – «муч».
І тоді роби, що знаєш серед пальм і туй,
Я мовчатиму, коханий, тільки ти цілуй!
10.5.1960 р.
МРІЙЛИВО ЗОРІ ЗАГЛЯДАЛИ
Чи я любив кого – не знаю,
Чи може думав, що люблю,
Тому сиджу і виглядаю,
Я й досі зіроньку свою.
Щоб соловей не спав до ранку,
Йому пісні свої складав,
І щоб співав їх на світанку,