От-от запалає і почне горіти.
А як запалає, то запалить душу
Хто ж мені підкаже, що робити мушу?
18.5.1961 р.
СВІТИТЬ СОНЦЕ
І ніхто не знає, і ніхто не чує
Хто в моєму серці днює і ночує.
Світить ясно Сонце, до ялин сміється,
І, мабуть, від того серце дужче б’ється.
Б’ється, бо навколо люди, живі люди,
А тому і дихаеться нам на повні груди.
І ніхто не знає, і ніхто не чує,
Хто в моєму серці днює і ночує.
14.5.1961 р.
ЯК МИ ЗУСТРІЛИСЯ
Після того, як над полем
Ясна зіронька зійшла,
Запалало моє серце,
Прояснішала душа.
І від того став добріший,
Все думки, та все думки,
Світ немилий став миліший,
Стало все-все навпаки.
Я завжди знав, що роблю я,
Що і де кому кажу,
А це став чомусь проходить,
Навіть вулицю свою.
І дивлюсь, очей не звожу
З чарівних твоїх колін,
І готовий щогодини