І одна з них: – Друже, трьох красунь ти маєш,
За всіма блукатимеш й жодну не спіймаєш,
Та, якщо ти хочеш весело прожити,
То в житті потрібно з трьох одну любити.
То ж, поки не пізно – кинь ти панську звичку
І гукай одну із них у весільну бричку.
Потім вже до іншої повернулась з них
Й почала повчати, як діток малих:
– Ну, а ти, дурнесенька, – й глянула на Язю,–
Не кохай тих хлопчиків, що на кожну лазять,
Бо Жуїр обдурить, і не засміється,
Й хоч би як брикалася, а свого – доб’ється.
9.5.1959 р.
ОБЦВІТАЮТЬ ВИШНІ
Присв’ячую Воровській Стасі
Обцвіли вже вишні, яблуні і сливи,
А чомусь згадав я дівчину з Оливи,
У якої очі, ніби в небі зорі,
Рад які всяк бачить у добрі й в покорі.
Але чорні хмари зорі обступили,
Тільки до дівчини я направив крила.
Бо мене кохати мила завагалась,
Хоч колись кохати вічно присягалась.
Й біля мене днями пурхала й літала,
Поки ще про іншого з «Волгою» не знала.
В мене очі сині, в нього синя «Волга»,
А тому й розмова в нас була недовга.
Мої сині очі вже не до вподоби,
Бо яких же радощів можна ждать від роби?
Та й навіщо справді їй такий потрібен,