Дід. Не кажи так, сину, не кажи. Всі ми грішні. Краще заспокойся, не сумуй; бач, аж почорнів,— мені жаль •тебе!.. Піди ж скажи, щоб дали лома.
ЯВА IV
З ганку виходять Харитина й Мелашка. Харитина одягнена
гарно.
Харитина. Здрастуйте, діду, здрастуй, Панас!
Мелашка. Бачите, яка у нас молода клюшниця?
Дід. А що ж тут дивного? Кому ж більш повірить — звісно, хрещениці. . -
Мелашка. Хрещениця! Ха-ха-ха!
Харитина. Чого вй, тітко, смієтесь?
Мелашка. То вже я знаю. Що ж ти мені забор'ониш сміяться, чи як?
Харитина. Господь з вами, смійтеся собі, хіба я вам бороню! Дивно мені тілько, що ви раз у раз сердитесь на мене, наче я вам стою на перешкоді.
Мелашка. Я? Сердюсь? Ха-ха-ха! Не знала на кого сердиться.,.
Харитина (одмика комору). Що ж, я винна, що мені ключі дали?
Мелашка. Подавись ти ключами своїми.
Харитина. У вас другого й слова нема—тілько «подавись». Гріх вам, тітко.
Мелашка. Мені очей не замажете, ні...
Харитина. Не знаю, що вам і сказать...
Мелашка. Не треба мені нічого казать, я й сама добре знаю.
Харитина. Що ж ви знаєте? Кажіть, я нічого не боюся...
Мелашка. Ти й сама знаєш! Годі вже, давай борошна мерщій!
ПішЛн в комору.
Дід. Злобствує молодиця, що не їй ключі дали... Вона думала теє, а вийшло онеє... (Підходить до комори.) Дайте лиш мені лома — он стоїть.
Мелашка (подає з дверей). Нате. .
Дід (до Панаса■, котрий сидить на колоді замислившись). А мені ця дівчина до душі: така хороша, та смирна, та увічлива...
Панас. Та так і зиркає, де б москаля знайти або інчого прудиуса...
Дід. Та й сердитий же ти! Ну, бог з тобою... Піду ж я до млина. Ще треба камінь накувать. Заходь увечері в млин, побалакаємо.— може, я тебе розважу. Послухаєш мене — легше на душі тобі буде; я, сину, знаю, почому хліб і сіль почім, а ти ще молодий... (Пішов.)
Панас (один). З думки не виходить Маруся. Не маю сили забуть кляту... І злість бере на неї,— здається, убив би, анафему,— і жаль мені її, серце за нею болить... о-о, щоб ти пропала!..
Мелашка (іде з міркою борошна з комори). Чи бачиш, яка принцеса стала?
Панас. Хто?
Мелашка. Хіба ти нічого не помічаєш?