ЯВА IV
Крамарюк і порт ний. ^
Кактус (на дверях). Тихо! Іван Макарович на сцені. (Зник.)
Входе п о р т н и й.
Кр а м а р ю к. Приший мені, голубчику, пуговицю до сюртучка, і там під пахвою трошки розпоролось. (Скидає сюртук.)
Портний зашиває.
Порты и й. Іван Макарович сьогодні сердитий: Людмилі Павловні пальцем посварився, а мене тут же вилаяв ні за се, ні за те...
Крамарюк. Роль, знаєш, така бішена: страсть, ревність, в п’ятім акті давить жінку... ну і настрій!:. Легко, думаєш, задавить женщину? Великий артист говоре, як Отелло, а почуває, як Іван Макарович! Може, і у нього є своя Дездемона, а у Дездемони Касіо, а збоку Яго 8... ке-ке-ке!
Портний. Здається, граф.
Крамарюк. Тс! Вася, ні слова! Боже тебе сохрани, хто-небудь почує.
Входе Хвиля. Портний кінчив роботу, подає сюртук. Крамарюк надіває.
Спасибі. (Тихо.) Вийди!
Портний вийшов.
ЯВА V Крамарюк і Хвиля.
Хвиля. Дозвольте з вами познакомитись: Хвиля, друг і приятель Івана Макаровича.
Крамарюк. Артист Крамарюк, друг і приятель Івана Макаровича.
Хвиля. А?.. В такім разі і ми повинні буть приятелями...
Крамарюк. Дуже рад!
Хвиля. Не менше! Я, знаєте, драм і страшних трагедій не люблю. Доволі з нас і своїх драм в щоденнім житті!
Крамарюк. Так, так! Ах, в житті багато драм, я сам люблю більше кумедію.
Хвиля. Будем правду говорить, що хороша з сучасного життя драма теж слухається охотно.
Крамарюк. А-а! Так, так! І я люблю хорошу, з сучасного життя драму.
Хвиля. Хоча тепер драми з сучасного нашого життя нема, все більше переводні.
Крамарюк. Переводні, всі переводні.
Хвиля. А з нашого життя одноманітні, безідейні; флірт — і більш нічого.
Крамарюк. Одноманітні, аж нудить, безідейні, флірт — і більш нічого... Справедлива рецензія!
X в и л я. А де ж Людмила Павловна?
Крамарюк. Голова розболілась, пішла додому.
X в и л я. А я хотів з нею повечерять.
Крамарюк. Знаю, знаю...-Людочка теж мій друг і приятель. Вона мені сказала: «У мене головка болить, а ти, Стьопочка, іди з моряком вечерять!»