Іван. В чім діло?
Граф. Після спектакля графиня вас жде в «Європейській».
Іван. А ви, Людмила Павловна, з Платоном? Ваніна (сміється). Ви в ролі Отелло — я вас боюсь. Хвиля. Щоб ревності не викликать?
Іван. Ха-ха-ха! Даремна річ! Я взагалі не ревнивий. Марусечка моя — сама вірность. А тут?.. Тут мені нема кого ревнувать.
Хвиля. Людмила Павловна, він правду каже? Ваніна. Я не смію судить: Іван Макарович говорить про свою жінку.
Кактус (в дверях). Іван Макарович, друга сцена! (Зникає.)
Іван. Іду. (Іде, з ним Хвиля; Іван обертається до графа, котрий шепнеться з Ваніною.) А ви, граф?
Граф. Іду, іду! Ви на сцені — і я іду.
В с і виходять.
ЯВА II
Крамарюк і Ваніна.
Крамарюк. Граф вийшов для виду і зараз вернеться. Ваніна. Я боюсь, Стьопочка! Та ще лиха година принесла підглядача Хвилю... Не знаю, що робить.
Крамарю к. Ах, мій ангел, а я нащо? Ви поїдете з графом, Іван Макарович — з графинею, а Хвилі я скажу, що у вас болить головка, і сам піду з ним вечерять,— от і все! А поки Іван Макарович скінчить спектакль, поки вернеться з вечері,— ви будете спать сном праведниці.
Ваніна. Гляди, Стьопа, щоб ми не попались: Ваня ревнивий, а у ревнивих очі бачать учетверо, а чуття уявляє їм все невідоме вдесятеро.
Крамарюк. Я, Людечка, старий горобець,— одні зуби з’їв, другі вставив,— зо мною в сільце не піймають! Притому все склалось натурально: Іван Макарович — з графинею, а ви —з графом. Ха-ха-ха! І там, і там — безгрішний флірт, може, який невинний поцілуйчик, та й годі!
Ваніна. Що ти, Стьопа! Ти знаєш, як я люблю Ваню... Мені просто хочеться покататись хорошими кіньми.
Крамарюк. Ангел мій! Це непрактично! Невинний поцілуйчик дасть графу надію в будущині — і от в бенефіс подарунок.
Входе граф.
ЯВА ІН Ті ж і граф.
Ваніна. Граф! Ви не в театрі?
Граф. Голова почала боліть... А ніч чудово поетична: морозна, ясна; я хочу проїхатись за город, поки спектакль скінчиться... Хочете зо мною?
Ваніна (соромливо). Ніяково...
Граф. Зо мною?
В а н і н а. Щоб не подумали чого,— я соромлюсь.
Гра ф. Соромливість красить женщину взагалі, а гарну— робить кращою удвоє. Прошу!
Ваніна. Степан Кузьмич, можна?
Крамарюк. З графом, Людечка? Можна!
Ваніна (до Крамарюка). На ваш отвіт... (До графа.) Зараз! Ждіть в вестибюлі. (Хутко вийшла,)
Г р а ф (подає руку Крамарюку). Спасибі. Вечеря за мною. (Виходе.)
Крамарюк (проводоюає). Рад служить! Рад служить! (У двері.) Вася, Вася!