Писар сідає.
Мовчав би ти лучче! Я знаю, що підлогом можна зробить усе! Але побачимо, як воно дальше буде! Може, ще замість мене ти підеш у Сибір, воряга! Прийде незабаром і на тебе твоя! Ти думаєш, що так тобі пройде? Ні, я тобі кісткою у горлі стану, подавишся! Не справдяться твої гидкі заміри,— не справдяться! Подивись ти в свою душу: хіба тобі видко" других виноватить, коли ти сам замазаний, як та ганчірка, що каглу затикають? У вічі не глянеш сміливо!
Старшина. Не смій розказувать у волості, я тобі тут рот заткну!
Бурлака. Ні, я тобі заткну! Украв громадські гроші та й баришуєш з жидом; підлогом хотів парубка віддать у москалі, щоб жениться на його дівчині; підлогом наділи у людей поодбирав; підлогом хочеш і мене запакувать, та ще й рота затикаєш? А не діждеш ти, фойднику всесвітній, щоб я мовчав!
Старшина (до провожатого). Бери його, це твій арештант, і веди в холодну, а то я тебе запру!
Провожатий хоче брать.
Бурлака. Не зачіпай, дурню! Вій бреше. Ти бачиш, я осьде у волості стою і не втікаю ні від тебе, ні від нього, нехай сам бере, як йому треба! (Підступа до старшини, а той відходить до писарського стола.)
Писар ні в сих ні в тих.
-5
Чого ж ти тікаєш від мене? Я хочу тобі подякувати за твій приговор!
Старшина (перелякано). Чого тобі треба?.. Не лізь! Омельян Григорович, де ви у бісового батька? Він тут задавить мене!.. Пишіть протокол!
Писар. Де два б’ються, третій не мішайся.
- Бурлака (припер старшину до столу). Злодюга, де твоя честь? У!! (Неначе хотів кинуться на нього, та опам’ятався.) Тьфу!. Смердючий, рук паскудить не хочу! (Відходить.) В Сибір! За що ж? Я не вкрав, не вбив, кривди нікому не зробив; хотів озець оборонить від вовка, а вони самі йому в зуби лізуть! Пропадайте ж, коли так! (До старшини.) Пам’ятай, Михайло, що буде каяття — не буде вороття,
і з Сибіру є сюди шлях!.. (Виходить.)
Завіса.
ДІЯ П’ЯТА
У Галі в хаті.
ЯВА І
Галя (сидить за столом замислившись). Нещасна моя доля! От уже друга неділя, як Олексу приняли у москалі, а дядько Панас пішов з села і вістки не подає. Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину. Що його робить у світі божому, і сама не знаю.
Зеленая ліщинонько,
Чом не гориш, та все куришся п,
Гей, молодая та дівчинонько,
Чого плачеш, чого журишся?
•Ой якби я суха була,
Я б гор-іла — не курилася,
Ой коли б знала, що за ним буду,
То не плакала й не журилася.
І не плакала б, і не журилася. А як його не вернуть, а мене присилують вийти за старого Михайла, я сама собі смерть заподію.
ЯВА II
Олена (входить). Добривечір, сестричко!