з ним побалакай, бо я не можу.
Ф е її о ге и (у двері). Петрушка! Звели, щоб Харитон зараз їхав у Мапуйлівську економію і покликав сюди Ліхта-ренка.
Пузир. Каторжний жид — жили вимотав... Де ж? Тисячу карбованців! А? Люде вдвох за чотириста карбованців хрест поцілують, а він один хотів зцупить тисячу. Дай води...
Марія Івановна» лікар, Пузир і Ф е н о г е н, а потім Маюфес.
Лікар. Що ж це ви робите? Знову встали.
4 Пузир. Я вже зібрався йти полежать.
Марія Івановна й Феноген беруть його під руки.
Лікар. Не смійте вставать!
П узи р. Не можна — хазяйство.
Марія І в а н о в н а. А 'боже мій, боже! Здоров’я миліше всього на світі!
Виходять. З дверей виглядає Маюфес.
Тих а: «Феноген Петрович,..» Феноген махає йому рукою. Коли Пузиря вывели, Маюфес входе.
Маюфес (сам; постоявши). Ах ти, хам! Ні сорому, ні совісті не має. За таке діло п’ятсот карбованців дає. Ні, поч-теннійший, дасте ви мені тепер дві тисячі, бо ніхто такого показанія не зробить, як Григорій Мойсєєвич.
Входе Феноген.
Феноген. Що ви хотіли ще сказать? Говоріть мерщій, поки біля слабого лікар.
Маюфес. Коли ж поїдемо оглядать землю? Мені1 надоїло возитись.
Феноген. Ото-бо й біда, що*сам не знаю коли.
Маюфес. Як вам завгодно — я більше ке буду турбо-ватись! Тілько не забувайте, що ви і не оглянетесь, як землю цю ухоплять мужики. Вони теперечки показились. Одні біжать на переселеніє, другі тікають з переселеній, а треті бігають, висунувши язика, шукають — де б тут з поміччю банка землю купить! П’ять літ назад я сам приторговував людям землю по сто двадцять п’ять — сто тридцять, а мужики на свою голову уже нагнали ціну двісті двадцять п'ять за десятину.
Феноген. Чув-чув. Всякому земля потрібна. Чого доброго, переб’ють. Знаєте, може, я одпросюсь у хазяїна, то завтра раненько приїду в город, та й махнем на оглядини... У мене недовго: сторгуємо, купча і грошики на стіл.
Маюфес. Пора» пора вже вам на своє хазяйство.
Феноген. Ох, не кажіть! Запізнився, здорово запізнився, давно пора.
Маюфес. Зате ж який опит і яку практику маєте! Ви своє надолужите. Коли ви могли обманювать Терентія Гавриловича, то кого ж після цього ви не' обманете.
Феноге н. Ха-ха-ха!
М. а ю фес. А через десять літ Феноген Петрович буде такий великий пуріц, що бідного Григорія Моисеевича гнатиме и шиюч.
Ф с н о г е н. Бо таки й справді ви багато заправили! Де ж таки: за показаиіє тисячу карбованців?
Маюфес. Так яке ж показаніє, подумайте.
Феноген. Бог зна що говорите!. Та я й Ліхтаренко візьмемо по38 двісті карбованців.
Маюфес. Як? Ви? Ну, глупостії Ви ж нічого не знаєте!
Феноген. Що нам скажуть, то ми те й покажемо у слі-дователя.
Маюфес. І будете присягать?
[38] Ой боже мій, боже мій! (евр.) — Ред.