і погналися за гусьми, та спіткнулись через ритвипу і сильно упали.
Чуть стогін: «Ой, ой!»
С о її я (до Феногена). Нате записку, зараз за лікарем.
Феноген вийшов. Входить Пузир, опираючись на двох робітників.
ЯВА XVII
Пузир, Марія Івановна і Соня, а потім Феноген.
Марія Івановна і Соня помагають Пузиреві.
Пузир. Ой, ой! Тихо! Ой! Мабуть, щось всередині порвалось. Ой, ой! Як дихну, неначе ножем ріже по животу, ой!!
Соня. Я посилаю зараз за лікарем, тату!
Пузир. Не треба. Фельшара краще... Ой... фельшара, лікаря не треба.
Садять на диван. Входе Феноген. До СонГ тихо: «Послав». Робітники
вийшли.
Феноген, ой! Я бачив, що у двір їхав Маюфес, де він? Феноген. Тут.
Пузир. Посадили? .
Ф е н о г е н. Не питав.
Пузир. Поклич... Покли... ой! Поклич!
Феноген. Хоч одпочиньте.
Соня. Таточку, нехай потім, вам важко говорить. Пузир. Поклич!
Феноген (іде). Що його робить? Григорій Мойсєєвич ще гірше розтривоже... Треба самому сказать. (Вертається.)
Пузир (через сльози). Чого ж не йдеш? Не муч, клич! Феноген (про себе). Що буде, то буде — однаково, скажу... Та я сам все знаю!
Пузир. Говори... Посадили?
Ф е н о г е н. Посадили!
Пузир. О-о-о!
. Марія Івановна. Боже мій! Що з тобою?
Пузир. Ох, погано!
Завіса.
Кімната та ж.
ЯВА І
.Соня, Феноген, Марія Івановна і Пузир.
Соня (одчинивши обидві половини дверей, стоїть на порозі. Після паузи). Помалу, помалу...