Соня. А господи! Невже ж вівці йому миліщі, ніж життя?
Лікар. Хазяйство або смерть — такий девіз!
Соня. Там Петро Петрович, тато його послуха, ходім, попробуємо умовить!
Лікар. Попробуємо!
Вийшли.
ЯВА XI
Феноген (сам). Розумні слова: або хазяйство, або смерть! Велика правда! Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші — оце життя! А для чого ж тоді, справді, і жить на світі, коли не мать цього нічого? Та краще гробаком нечув-ственним родиться, аніж такою людиною, що про хазяйство не дбає! Нехай бог боронить, коли б у мене пропали ті гроші, що я маю,— зараз би повісився.
Входе Куртц.
ЯВА XII Феноген і Куртц.
Куртц. Еті, день добрий!
Феноген. Здоровенькі були!
Куртц. Еті, овса — готова. Зічас будіть шпаціровал перед окна.
Феноген. А почому купили?
Куртц. Еті — ніпочом,руб десять, руб двадцать.
Феноген (набік). Виходить, Карло цапнув більше за мене, а я його лічив дурнем!
Входить Золотницький і лікар.
ЯВА XIII
Феноген, Куртц, Золотницький і лікар, а потім Соня, Марія Івановна ведуть Пузиря.
Золотницький. А?! Смерть за плечима, а він плаче, що його не пускають подивитись на овець.
Лікар. Воюющий мечем од меча гибнеть. Хазяйство — його меч, від нього й смерть. Так мусить буть, і не варт сперечатись!
Соня, Марія Івановна ведуть Пузиря.
Пузир. Бог з вами, що ви собі вигадали: лежи, коли вівці пригнали? Я не смертельний.
Золотницький (до лікаря). Ходім до Калиновича, він там скучає.
Хочуть іти.
Пузир. Петро Петрович! Хіба вас не кортить подивиться па овець?
Золотницький. Я зараз прийду.
Виходять з л і к а р е м.
Пузир. Здорові були, Карло Карлович!
Куртц. Еті — я здоров, ошінь здоров. Спасибі! А ви, еті — нєт... еті — пльохо.
Пузир. Пройде! Ідіть до гостей! Соню, попроси Петра Петровича!..