Ой вернуся я Та й умиюся,
На свою дівчиноньку Та й надивлюся.
Ой не вертайся І не вмивайся —
Єсть у мене криниченька Під перелазом,
Умиємось, серденько,
Обоє разоМі
• Як хор сгтіва, входять музики, сідають наперед кону і лагодяться. Хор замовк; з посліднім акордом пісні грають козака, танцюють. Через яку хвилю кричать: «Старшина!», «Ні, Онисько!», «Тікаймо!».
Я в д о х а. Ой боже мій, що ж це буде?
Голос під вікном: «Ач, який гармидер підняли! Це тим, що не велено збираться? Зараз мені розходьтесь, бо запишу у протокола, то будете
знать...»
Всі один по одному виходять. Чуть голоси: «На той бік?», «Ходім мерщій!», «Додому!», «А ти куди?».
Я в д о х а. Я казала, що ви мені біду накличете! Ох лихо! Ще оштрапують! Чули — кричав, що протокола якогось напишуть! Треба побігти упросить, щоб не казав старшині, він на могорич здасться! (Хутко виходить.)
Тим часом усі пішли, остались тілько Гнат, Софія й Варка.
ЯВА V
Софія, Варка й Гнат.
Софія (до Гната). Прощай! (Іде за хазяйкою.)
Г н а т. Та й я за тобою.
Варка (його придержує). Стривай!
Гнат. Чого тобі?
В а р к а. За що ж ти кидаєш мене?
Гнат. Не бігай за всіма разом! Любиш одного, до одного й горнися. А то, як у тій пісні співають: «Я з тобою вечір стою, на інчого важу».
Варка. За ким же я, окрім тебе, упадаю?
Гнат. Хлопці бачили, як ти під сіном, обнявшись з Омельком, стояла.
Варка. Бодай вони так бачили своїх батьків, як вони бачили мене з Омельком...
Гнат. Дем’ян тобі у вічі скаже...
Варка. А як і справді пожартувала з Омельком, то хіба це великий гріх?
Гнат, Я так жартувать не вмію. Пусти, не держи мене!
В а р к а. І ти ж з другими жартуєш — я не сердюсь, а як я пожартувала...
Гнат. Ну, то й жартуй! Така вже в тебе вдача, так тебе зліцили: ти не для одного, ти для всіх!
В а р к а. І тобі не гріх і не сором таку неправду говорить? Невже ж ти мене покинеш справді?