шию, та нема доброї мотузки, а на тонкій обірветься.
Варка. Дурному вічна пам’ять!
О м е л ьк о. А нам на. здоров’я.
Г її а т. Тепер, може, буде й вічна. Воно все так: як є —
не жалуєм, а нема — плачемо.
Варка. Нема за ким плакать, нема кого й жалувать.
Омелько. Нічого не розберу. Бачу тілько, що Варка з Гнатом глек розбили.
Г н а т. А ти черепки позбирай та в кишеню заховай.
Омелько. Хоч би й за пазуху заховав, тобі яке до мене діло?
Гнат (сміється). Малі та дурні раз у раз на смітнику збирають черепки, й їм ніхто не заважа,— збирай і ти.
Омелько. Гляди, щоб з твоєї голови черепки не посипались!
Гнат (підступа). Ану, попробуй!
Омелько. Думаєш, злякаюсь? От тілько не одійдеш, то й побачиш! Чого чіпляєшся? Дума, як здоровий, то й побоюсь? Кілок не розбира ні здорового, ні слабого!
Дем’ян. Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! От нещасливий день: послідній раз зібралися, а згоди нема, тілько сварка.
Омелько. Чого ж чіпляється, мов скажена собака?
Дем’я н. Годі! Харитон! Давай по чарці! Я бачив, там у тебе щось з-за пазухи виглядало.
Харитон. Підождем.
Д е м’ я н. Ну, так я співать почну. (Співа.)
Свєтить мєсяць,
Свєтить ясний, 1 Просвіщається заря...
Хлопці перебивають.
Дехто. Ну її, це давня. Ти гуртової затинай.
Дем’ян. Ну, давай гуртової.
Ой гиля, гиля,
Гусоньки, на став2,
Добривечір, дівчино,
Бо я ще й не спав.
Ой боже, боже,
Який я вдався:
Брів я через річеньку Та й не вмивався.