Ми вийшли до води і замислились.
Хтось у присмерку на Трухановому острові запускав у небо білого паперового змія.
Це мене дуже розважило! Я почала трусити Йова за плече, я казала йому:
— Змій! Змій! Змій!
Йов подивився на мене якось дуже зворушено, ніби закохався, і сказав отак:
— Слав, ну хіба ж це змій? Хочеш, я покажу тобі справжнього змія?
— Ага!
Тоді хлопець підійшов по плитах до чорної води, у якій плавало сміття, і плюнув туди цівкою. Потім рвучко присів, занурив руку і витяг із води чорну лискучу гадюку просто з того місця, куди плюнув, і одразу ж кинув її на плити.
Чорна гадюка дуже заворушилася, зашипіла, поповзла назад до води і стрибнула у Дніпро.
— Отак! — сказав мені Йов.
Я стояла і не могла сказати ні слова.
Йов сказав:
— Це мене навчив малий Цвях. Він дуже багато таких штук знає.
Цей хлопець, чия кров для мене коштовна.
Тут, просто біля нас до плит, пристав пароплав, із нього виходили люди, піднімалися нагору.
Із натовпу до нас вибігло мале хлоп’я і стало бити кулаком у Йовову ногу.
Це був Іоаникій.
Тоді ж із натовпу вибігла жінка, вибачилася перед Йовом і забрала малого кудись із собою.
— Таких змій, — розказував Йов, — малий Цвях викликав навіть зі Ставка, він казав, коли йому щастить добратися до більшої річки — він може робити взагалі щось неймовірне.
Ми замислились.
— Може, зараз він стоїть біля Бугу і викликає, — сказав Йов.
— Чого це він має саме зараз стояти біля Бугу?
— А його завжди до річки тягне, розумієш?
— Розумію.
До плит пристав другий пароплав. Із натовпу до нас вибігла доросла дівчинка і з криками «Швиденько! Швиденько!» забрала від мене кучерявого Йова.
Я сіла на плити і притислася рукою до Дніпра.
Саме зараз через цю саму воду, яка, як відомо, уся на світі — сполучена, до Бугу притискається мій Цвях, чия кров коштовна.
Тоді я нахилилася до води, і занурила своє обличчя у річку, і сміття було мені за вінок, і я голосно покликала хлопця — «ЙОВ!» — крізь Дніпро, чия кров для мене коштовна.
І витягла лице із ріки.
У рот мій набралося води, у ніс теж, і в очі, і у річку з мого обличчя текло тисячі струмків Дніпрової води, і тоді я зрозуміла, що викликаю змія.