А потім повернулася. Сумнівів не могло бути! Це був саме той хлопець!
Це був двічі саме той хлопець!
Це був наїзник на дивному коні вороному.
І це був Оксанин хлопець, мій син.
А той малий, котрий врятував мене від безмежна, зовсім не мав до мене жодного стосунку!
Це був мій справжній син.
Мій справжній цвях.
Іов Цвях.
І тоді я побігла звідти, а Моня побіг за мною.
Мене більше не існувало.
Я стала над маленьким уривчиком і не думала ні про що.
Моня став біля мене і зазирнув мені в лице.
— Послухай: уяви, ніби цей твій стан — це зубний біль.
Мені його слова здалися маренням хворого. Я спокійно зненавиділа Моню.
Але хлопець триндів далі:
— І уяви, ніби я — зубний нерв, ніби я весь той біль стосовно твого дебільного хлопця.
Це було, як картопляною товкмачкою мені у пику!
— А тепер викинь мене нафіг у Став! Викинь цей біль нафіг у Став! Розвернись і з остервенінням гати мене кулаком куди бачиш, поки я не впаду в цей Став і не попливу від тебе!
І я розвернулась і зіштовхнула його у воду.
І Моня розсипав всюди безліч бризок. І крутився, і перевертався у воді, точно як біль. І кричав, кричав усі матюки, які знав, і я підказувала свої матюки, а потім ми вили. І він бився, як риба на піску, і перевертався, як мій біль у Ставові, аж по воді розходились величезні кола, а потім від нього пішло світло.
І тоді став нестерпним цей мій біль від нерва у ставі, і я взяла камінь, щоб убити його! Хоч і розуміла, що там плавав мій Моня. Тому я кинула камінь навмисне тільки поруч хлопця. Але помилилася через туман і влучила йому просто в голову. Мій біль булькнув і пішов на річкові дена.
Я ж закричала і побігла звідти — і мене тепер зовсім вже не існувало!
Тільки Моня тієї ж миті винирнув, і лють охопила його, він виліз зі Ставу, і теж підняв великий камінь, і погнався за мною.
І я впала.
Коли я очуняла, біль пішов.
А потім прийшла Ліля.
І стала наді мною, саме коли лежати уже ставало нестерпно.
— Я знала, що зустріну тебе біля Ставу. Бо мені снилося, як я тут тебе цілую.
Я підняла голову.
Зовсім поряд прогулювався мій Іов, від якого я вже не могла відмовитися.