Мауглі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Вони не прокинуться аж до світанку, — сказав Каа. — Тепер я дещо розповім тобі. Багато-багато років тому забіг сюди з півдня один олень, за яким гналася Зграя. Він не знав цієї частини Джунглів. Засліплена страхом, тварина примчала до цих бескидів і стрибнула вниз у річку. За нею летіла Зграя, яка була так розпалена переслідуванням, що не помітила, куди привів її слід здобичі. Багато вовків зі Зграї кинулися тоді зі скелі у воду за оленем, та вони всі померли раніше, ніж торкнулися води. Але й ті, хто не стрибнув у воду, залишилися нерухомими на скелях. Олень же виявився живим!

— Як це могло статися?

— Отак. Він примчав першим і, рятуючи своє життя, встиг стрибнути вниз раніше, ніж Дрібний Народець зрозумів, у чому справа.

А коли він зрозумів і приготувався до нападу, олень був уже у воді. Зграя ж, яка мчала за ним, наскочила просто на Дрібний Народець, стривожений рухом оленя й уже готовий до битви.

— Тож, кажеш, олень залишився живим? — перепитав Мауглі із запалом.

— Живий! Принаймні він не загинув тоді й, в усякому разі, якщо й загинув від чогось іншого, то не від Дрібного Народцю. Але у воді не було нікого з таким сильним тілом, як моє, щоб допомогти йому впоратися з течією; його, звичайно, ніхто не чекав у воді, коли він стрибнув у річку, як чекатиме маленьку людину один глухий, жовтий, старий пласкоголовий пітон, коли ззаду будуть мчати всі Червоні Собаки Декану. Ну, що ти думаєш тепер?

Каа поклав голову на плече Мауглі й поворушив своїм язиком біля його вуха. Обидва мовчали певний час, доки нарешті Мауглі першим не порушив тишу, прошепотівши:

— Це означає — потягти смерть за вуса. Каа, ти справді наймудріший у Джунглях.

— Так, це говорять й інші, не лише ти. Тепер обміркуй: якщо Червоні Собаки гнатимуться за тобою…

— О, вони, певно, гнатимуться за мною. Я зможу їх заманити. У мене під язиком є достатньо гострих, чіпких колючок, які увіп’ються в їхню шкіру.

— Якщо вони, засліплені люттю й гонитвою, бігтимуть за тобою і не бачитимуть нічого, крім твоїх плечей, то всі впадуть мертвими, навіть і ті, які кинуться у воду і попливуть вниз, бо Дрібний Народець поженеться за ними скрізь і накриє собою їх геть усіх. До того ж води Вайнганги стрімкі, а собак ніхто не підтримуватиме у воді. Якщо ж хтось із них упорається з течією Вайнганги й залишиться живим, то його віднесе просто до берега Сіонійських гір, де очікуватиме Зграя, яка перегризе йому горло.

— О! Ніхто не вигадає кращий план! Отже, уся справа в тому, щоб пробігти та стрибнути! Які дрібниці! Я намагатимусь добре заприятелювати з Червоними Собаками, так, щоб вони не відстали від мене!

— А ти оглядав скелі там, нагорі, з боку берега?

— Ні! Я мало не забув зробити це!

— То йди й оглянь. Там вся земля поорана ямами й тріщинами. Якщо ти зробиш хоча б один хибний крок, то твоє полювання закінчиться. Ну, я залишаю тебе тут і зараз піду повідомити Зграї, де вони мають чекати на Червоних Собак. Роблю це лише заради тебе, тому що, зізнаюся, я не маю ані найменшого бажання водитися з вовками!

V

Коли Каа не бажав підтримувати з кимсь знайомства, то він умів бути таким неприязним, як навряд чи хтось інший у Джунглях, хіба за винятком Багіри. А у ставленні до вовків Каа не був особливо люб’язним. Попрощавшись із Мауглі, пітон вирушив униз по річці. Він підплив до Скелі Миру і побачив Акелу та Фао, які, стоячи на березі, прислухалися до нічних звуків.

— Гей, ви, вовки! Слухайте! — крикнув глузливо Каа. — Червоні Собаки повинні помчати вниз до річки. Якщо у вас вистачить сміливості зустріти їх, то можете перегризти їм горло на ваших відмілинах.

— Звідки вони прийдуть? — запитав Фао.

— А де моє людське дитинча? — поцікавився в свою чергу Акела.

— Вони прийдуть звідти, звідки мають прийти, — відповів на це Каа. — Та ви не питайте, а дивіться і чекайте. А щодо твого людського дитинчати, з якого ти взяв слово, що обрікає його на загибель, то я відповім, що малий зі мною. І якщо він досі живий, то, в усякому разі, не завдяки тобі, стара посивіла собако! Тож сидіть тут і чекайте на Червоних Собак. І подякуйте долі, що вона послала вам на захист людське дитинча і удава, який теж буде на вашому боці.

Каа повернувся і помчав назад, вгору за течією. Зупинившись в середині ущелини, він підняв голову й почав оглядати зубчасту лінію бескидів, що нависали над ним. Скоро пітон побачив вгорі Мауглі, який рухався на фоні зоряного неба. Потім почувся шум у повітрі та сплеск води. Хлопець зник під водою, а через хвилину він уже був між дивовижними згинами тіла Каа.

— Тут не варто стрибати вночі, — спокійно сказав Мауглі. — Я вже двічі тут стрибнув, щоб потренуватися. Але скажу, що це нехороше місце. Там нагорі кущі та щілини між скелями скрізь зайняті Дрібним Народцем. Біля печер, заселених ними, я поклав три купи каміння.

Коли пробігатиму тут, то, перш ніж стрибнути, переверну ногою ці купи. Це розтривожить весь Дрібний Народець і зробить його злішим.

— Слушна думка, що може з’явитися лише в голові людини, — сказав Каа. Та це зовсім зайве: Дрібний Народець і без того завжди злий.

— Але тоді вже сутенітиме, а в цей час крилаті істоти збираються на відпочинок. Червоні Собаки набагато краще полюють удень. А надвечір вони стають млявішими — ось чому я вирішив викликати їх на бій ближче до заходу сонця. Тепер вони біжать кривавим слідом Вон-Толли.

— Шуліка Ранн ніколи не минає мертвого бика, так і собака нізащо не промине кривавий слід, — сказав Каа.

— Я зроблю для них новий кривавий слід, цього разу з їхньої власної крові, й нагодую їх землею. А що ти думаєш робити зараз, Каа? Залишишся тут, доки я прийду сюди зі своїми собаками?

— Ну а що буде, якщо Червоні Собаки вб’ють у Джунглях тебе самого, або якщо Дрібний Народець уб’є тебе раніше, ніж ти встигнеш стрибнути й заховатися у воді?

— Що буде — те буде. Коли прийде Завтра, ми вб’ємо і Завтра, — відповів Мауглі приказкою Джунглів. — А Пісню Смерті співай наді мною не раніше, ніж я буду насправді мертвим. А поки — вдалого полювання, Каа!