Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— І вона як і раніше королева Кашера?

— Не знаю. Я в тих краях давненько не бувала.

— У Амбера з Кашером погані відносини?

— Насправді взагалі ніяких відносин. Я вже сказала, що Кашер знаходиться дещо на периферії. Відображення не таке доступне, як безліч інших місць, і не становить для торгівлі нічого особливо привабливого.

— Значить, у неї немає ніякої справжньої причини ненавидіти нас?

— Не більше, ніж ненавидіти всіх інших людей.

Приміщення кухні стали наповнювати аромати куховаріння. І поки я сидів, принюхуючись до них і мріючи про довгий гарячий душ, куди мав намір відправитися після сніданку, Флора сказала те, що я чомусь очікував від неї почути:

— Той чоловік, що поволік Ясру назад… Він виглядав знайомим. Хто він?

— Це той, про кого я розповідав вам у Амбері, — відповів я. — Люк. Мен цікаво дізнатися, чи не нагадує він тобі когось?

— Здається нагадує, — відповіла вона помовчавши. — Але не можу пригадати, кого саме.

Вона стояла спиною до мене, і я порадив:

— Якщо в тебе в руках що-небудь скляне або може розлитися, то, будь ласка, постав…

Я почув, як щось було поставлено на стіл. Потім вона обернулася з заклопотаним виразом обличчя.

— Так?

— Його справжнє ім'я Рінальдо, і він син Бранда, — повідомив я. — Я більше місяця пробув у нього бранцем в іншому відображенні. І втік тільки що.

— Ну й справи, — прошепотіла вона. Потім додала: — Чого ж він хоче?

— Помститися.

— Комусь конкретно?

— Ні. Всім нам. Але Каїн, звичайно, стояв на першому місці.

— Розумію.

— Будь ласка, не спали чого-небудь, — занепокоївся я. — Я вже давно чекаю не дочекаюся гарного сніданку.

Вона кивнула і відвернулася. Через деякий час вона запитала, чи не обертаючись:

— Ти знав його довгий час. На що він здатний?

— Він завжди мені здавався досить світським хлопцем. Якщо він божевільний, як його татусь, то добре це приховує.

Вона відкоркував пляшку вина, сповнила два келихи і перенесла їх на стіл. А потім подала сніданок.

Спробувавши кілька шматочків, вона зупинилася, не донісши вилку до рота і втупилася в простір.

— Хто б міг подумати, що цей сучий син залишить потомство? — зауважила вона.

— Фіона, я думаю, — відгукнувся я. — У ніч перед похороном Каїна вона запитала, чи немає у мене фотографії Люка. Коли я показав їй знімок, то міг сміливо стверджувати, що її щось турбує, але що саме — вона не сказала.

— А на наступний день вони з Блейзом зникли, — продовжила мою думку Флора. — Так, тепер, коли я думаю про це, він дійсно виглядає трохи схожим на Бранда, коли той був ще дуже молодий. Боже, як давно це було. Люк здається більш рослим і важчим, але схожість є.

Вона повернулася до сніданку.