Кров Амбера: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ніяка вона не леді, — фиркнула Флора. — Коли я з нею познайомилася, вона була просто королівської повією.

— Де?

— У Кашері.

— А де це?

— Симпатичне маленьке королівство трохи далі за межами Золотого Круга тих, з ким Амбер веде торгівлю. Убога варварська пишність і все таке. Свого роду культурний закуток.

— Звідки ж ти тоді взагалі знаєш про нього?

Вона промовчала з мить, помішуючи щось в чашці.

— О, я одного разу спілкувалася з одним кашерським аристократом. Познайомилися з ним одного разу в лісі. Він полював із соколом, а я випадково опинилася там і випадково підвернула ногу…

— Е-е, — перебив я її, щоб подробиці не відвели нас в сторону. — А Ясра?

— Вона була дружиною старого короля Меніллана. Обвела його навколо пальця.

— А що ти маєш проти неї?

— Вона відбила Ясріка, поки мене не було в місті.

— Ясріка?

— Мого аристократа. Графа Кронклефа.

— А що подумав про цю подію Його Величність Меніллан?

— А він так і не дізнався. У той час він лежав на смертному одрі. А незабаром помер. Тому-то їй і знадобився Ясрік. Він був начальником палацової варти, а його брат — генералом. Коли Меніллан сконав, вона скористалася їхньою допомогою і влаштувала переворот. Коли я в останній раз чула про неї, вона була королевою в Кашері і відіслала Ясріка подалі. І так йому й треба. По-моєму, він мітив на трон, але вона не бажала ділити його з ним. І стратила Ясріка разом з братом за якусь зраду. А він був дійсно гарним хлопцем… Хоча і не дуже тямковитим.

— У жителів Кашера є які-небудь… е… надзвичайні фізичні особливості? — Запитав я.

— Ну… — Посміхнулася вона. — Ясрік був хлопець хоч куди. Але я б не стала вживати слово «надзвичайний» по…

— Ні-ні, — перебив я її. — Я хотів сказати, чи немає у них якої-небудь аномалії в роті — іклів, що втягуються, або жала, або чого-небудь в цьому роді?

— Нє-а, — протягнула вона, і я не зміг визначити, це від жару плити вона так зашарілася, або від чогось іншого. — Нічого подібного. Вони скроєні за стандартним зразком. А чому ти питаєш?

— Коли в Амбері я розповідав вам свою історію, то опустив епізод про те, що Ясра вкусила мене, і я ледве-ледве зумів козирнути через якусь впорскнуту нею отруту. Вона відразу паралізувала мене до оніміння кінцівок і позбавила сил.

Вона похитала головою.

— Кашерці нічого подібного зробити не можуть. Але, втім, Ясра, звичайно, не з Кашера.

— О? Звідки ж вона?

— Не знаю. Але вона іноземка. Деякі стверджували, нібито її привезли работорговці з якоїсь далекої країни. Інші говорили про те, що вона сама просто одного разу забрела в Кашер і привернула увагу Меніллана. Ходили чутки, що вона чаклунка. Не знаю.

— А я знаю. Ці чутки вірні.

— Справді? Напевно, саме так вона і відвела Ясріка…

Я знизав плечима.

— Скільки часу минуло з часу твого знайомства з нею?

— Гадаю, років тридцять-сорок.