На палубі ще залишились Кар, Лейте й Павлюк. Вони визначали шкоду, що її заподіяв огонь.
Штурмана цікавили причини пожежі. Горіло на значній віддалі від димової труби. На місці пожежі не було електричних проводів, щоб можна було подумати, що причина її — замикання проводів.
— Хто перший побачив вогонь? — спитав він Лейте.
— Треба спитати Павлюка, — відповів той. — Я почув від нього першого про пожежу. Адже він увесь час був на палубі. Крім того, хтось бив у дзвін пожежну тривогу.
— Павлюк! — покликав Кар кочегара.
Кочегар підійшов.
— Хто перший помітив пожежу?
— Або я, або Котовай. Він вахтовий, — відповів кочегар. — А може, одночасно, — додав, подумавши.
Павлюк розповів, як, прокинувшись, побачив світло у вікні, як вискочив на палубу, почув пожежну тривогу і здивувався, що при зачиненому люку вахтовий б'є у дзвін.
— Покличте Котовая, — сказав Кар.
— Єсть, — відказав кочегар і пішов кликати вахтового.
Лейте з ліхтарем у руці ще раз уважно оглядав обгорілу палубу.
Кар стояв нерухомо і дивився в темну далечінь. Він думав:
«З чого могла б спалахнути пожежа? Звідки міг узятись вогонь біля бочок з пальним матеріалом? За його розрахунком, пожежа почалась незабаром після того, як зайшов місяць і темрява густо оповила пароплав; можливо, хтось, тиняючись по палубі, світив сірником або факелом і ненароком підпалив бочки».
— Ви мене кликали? — спитав Котовай, підійшовши до Кара.
— Так, — повернувся до нього штурман. — Ви сьогодні вахтовий?
— Я.
— Коли ви помітили вогонь?
— Я сидів у загальному кубрику, коли туди вскочив Павлюк і закричав, що пожежа. Я вибіг на палубу і побачив огонь.
— Ви били у дзвін тривогу?
— Ні.
— А хто ж бив?
— Не знаю.
— Але ви чули?
— От не знаю… у тій метушні в мене все переплуталось.
— Ви коли залишили палубу перед пожежею?
— За півгодини, а може, хвилин за сорок. Перед тим виходив разом із Запарою. Він робив спостереження, а я оглядав кригу навколо пароплава. Це було перед заходом місяця. Ми разом повернулися до кубрика.
— Ви не бачили, після вас на палубу хтось виходив?
— Ні, я весь час сидів біля дверей. Всі спали, а я чистив рушницю.
— Може, ви не помітили, як хтось вийшов?